У травні вийшло опитування Рейтингу-IRI, у якому зокрема було питання “Як змінилося за 12 місяців економічне становище вашої сім’ї”. І там є динаміка з листопада 2011 по квітень 2017. А у центру Разумкова є результати відповідей на схоже питання (“яким чином протягом минулого року змінився рівень добробуту Вашої родини”) за грудень 2006-2008. І що ці дані показують…

1. У всіх без винятку опитуваннях кількість респондентів що вказали, що економічне становище за рік “дещо/дуже” погіршилось у рази перевищувала кількість тих хто вказав що покращилось.

2. Навіть у роки очевидного покращення рівня життя (2006-2007 і 2011-2012) кількість респондентів що задекларували погіршення у 2.5 – 3.2 рази більше ніж респондентів з покращенням (13-15% покращилось, 35-42% погіршилось)

3. Щонайменше у 35-40% патологічна “зрада”, респонденти декларували погіршення на всіх опитуваннях, навіть у жирні роки. Тобто якщо припустити що вони оцінювали об’єктивно, то у 2007 і 2012 вони жили гірше ніж у 1999.

4. Стабільність граничної величини груп. У кризові роки (2008, 2014, 2015 і чомусь 2016) кількість респондентів з декларацією погіршення становила 73-77%, покращення 2%, відсутності змін 20-23%. У благополучні роки (2006, 2007, 2012) погіршення декларували 35-42%, покращення 13-15%, відсутність змін 37-47%..

5. Майже половина респондентів з “відсутністю змін” при річному зростанні на 11-12% реальної зарплати (тобто з врахуванням інфляції) свідчить що помірне покращення не сприймається за покращення взагалі.

6. Цікавими є результати 2011 і 2016 років. У ці роки зростання реальної зарплати було на рівні жирних років, але оцінка респондентами дуже низькою – у 2011 покращення 7%, погіршення 54%, у 2016 покращення 2-3%, погіршення 71-73%. Тут явно вплив попередніх криз – незважаючи на те що питання ставилося про економічне становище за рік, респонденти фактично відповідали про економічне становище порівняно з минулим загалом.

tldr
Негативне сприйняття економічної ситуації міцно вкорінене.
Позитивний баланс “покращення” – “погіршення” майже нереальний, незалежно від економічної ситуації.
Верхня межа задоволених динамікою добробуту – 15% у найбільш благополучні роки.
Завжди будуть незадоволеними – 35%.