Виходячи з вище зацитованого, можна зробити висновок, що ФФУ збирається не лише побороти явище перекупництва, а й вести чіткий контроль за всіма людьми, які відвідують футбольні матчі. Втім, чи не розбігається це з нормами чинного українського законодавства?

Взяти, скажімо, Закон "Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв'язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів". Стаття 18 гласить наступне.

1. Прохід на територію спортивної споруди забороняється глядачам, які:

1) не мають відповідного квитка;

2) відмовляються від огляду поліцейськими, служби безпеки спортивної споруди (футбольного клубу) або представниками обслуговуючого персоналу спортивної споруди, який проводиться у встановленому порядку;

3) порушують встановлені правила щодо пронесення на територію спортивної споруди відповідних предметів або речовин;

4) перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;

5) не досягли 14-річного віку і перебувають без супроводу дорослого.

Це все. Відповідно рішення новоствореної наглядової ради при ФФУ не має під собою належного юридичного підґрунтя. Щоправда, час для того, щоб ввести нововведення в юридичне поле, ще є. Для цього український парламент має прийняти так званий "Закон про фанатів", розмови про доцільність існування якого дивним чином спалахнули з новою силою після безладу, вчиненого під час фінального матчу аматорського чемпіонату України фанатами харківського Металіста-1925.