Моя позиція проста. Особисто у мене немає ніякого упередження до цього симпатичного міста. Більш того, і я, і колеги по Динамо з великою повагою до нього ставимося – нас тут завжди тепло зустрічали. Я сам любив бувати в Маріуполі за часів президентства Володимира Семеновича Бойка. Мені подобалося гуляти по вулицях – і тут, і в Донецьку жодного разу не доводилося стикатися з якимись проявами некультурної чи агресивної поведінки.

Але справа тут ось в чому. Йде війна, будемо називати речі своїми іменами, Маріуполь знаходиться на невеликій відстані від лінії фронту. І ми, при всій повазі до міста, не вважаємо на даний момент можливим проводити тут матчі. Ні федерація, ні ліга, ні місцева влада не дають навіть мінімальних гарантій безпеки. Хто гарантує, що під клубний автобус ніхто не закладе вибухівку? Хто дасть гарантію, що проти наших гравців, тренерів та персоналу не буде жодних провокацій?
Нарешті, чи можемо бути впевнені в тому, що не постраждають патріотично налаштовані вболівальники команди? Той факт, що сюди не боялися приїжджати клуби Першої ліги, не здається мені переконливим аргументом. Дайте залізні гарантії – і ми зіграємо хоч в Донецьку.

Ми не категоричні у своєму небажанні проводити тут матчі, але якщо існує хоча б один відсоток реальної небезпеки – матчі слід проводити на нейтральному полі