Спочатку була зрада. Бо Клімкіна у Вашингтоні ніхто не прийняв.
Потім була зрада, бо хоча Клімкіна таки прийняв Пенс, але лише Пенс.
Потім була зрада, бо хоча Клімкіна таки прийняв Трамп, але Трамп сидів, а Клімкін стояв.
Потім була зрада, бо хоча і Клімкін, і Трам стояли, але Трамп посміхався не так, як посміхався Лаврову.

Чекаю на аналіз світлин з зустрічей Клімкіна фахівцями Битви екстрасенсів, які переконливо доведуть чергову поразку української дипломатії і спробу примусу України до миру у Вашингтоні.

І навіть офіційні заяви Держдепу і Білого дому за результатами зустрічей з Лавровим, в яких від імені Тіллерсона і Трампа чорним по білому написано про збереження санкцій проти Росії та її відповідальність за виконання Мінська, не мають похитнути віру в зраду.