Могла однією з причин поразки бути недооцінка бельгійців?

– Думаю, не стільки це, скільки серйозніше ставлення до нас суперників. Стосовно недооцінки… З нами були артисти. Велика група підтримки. Крім того, на стенді постійно вивішували листи. Усі захоплювалися нашою грою, писали, мовляв, молодці, буде цікаво подивитися на вас в матчі проти Аргентини чи Німеччини у фіналі. Преса теж пророкувала чвертьфінал СССР – Іспанія. Писали, що в цьому матчі зустрінуться дві найбожевільніші команди чемпіонату. В підсумку ми програли бельгійцям, а іспанців данці розгромили 5:1. Безперечно, розмови перед матчем на чиюсь свідомість вплинули. Зрозуміло, є вина тренерів, які не змогли донести підопічним, наскільки серйозний Бельгія суперник. Хоча начебто розбирали опонентів серйозно. Та й сама гра попервах складалася вдало. У першому таймі бельгійці лічені рази переходили нашу половину, після голу Бєланова ми вели 1:0. А потім почалися недолугі помилки. Хто б там що не говорив. Але раніше положення "поза грою" ми ніколи особливо не робили. Все вийшло якось спонтанно.

Шкода. Але тоді не робив з невдачі особливої трагедії. Думав, що мені лише 23, вся кар’єра ще попереду. Та й загалом основа команди була молодою. То Лобановський пережив поразку важко, в роздягальні його відкачували. Валерій Васильович побілів, обім’як, повиснув, мабуть, його схопило серце. Лікарі давали нюхати нашатир. Відкачали.