Головний результат – перемога в Кубку кубків. Мадридський "Атлетіко" ви перемогли через тиждень після Чорнобильської трагедії.

– Ми ж приїхали до Ліона, немов якісь неандертальці. Мови ніхто не знав, тому й не розуміли, чому місцеві нас ледь не стороняться. Про Чорнобиль не чули ні слова. Перекладач питав, що в нас відбулося, а ми казали, що не знаємо нічого. Бачили по телебаченню зйомки з космосу. Але по них масштабів трагедії оцінити не могли. Знали, що 27 квітня зіграли зі "Спартаком", потім у Києві відбулася велогонка миру, на травневі свята пройшла традиційна демонстрація, а всі місто відпочивало на природі. Начебто все гаразд. Мобільних тоді не було, зателефонувати додому не могли. До того ж з нами їздили спеціальні люди, які слідкували за тим, щоб ми не вели зайвих балачок. Думали, що загорівся реактор і його відразу погасили. Ми ж не фізики-ядерники. Тому виходили на "Атлетіко" без особливих хвилювань нефутбольного характеру. Всі були сконцентровані на грі.

Щось доходити почало лише після повернення додому. Точніше, безпосередньо до Києва з Ліона повернулися одиниці. Майже вся команда після прильоту залишилася в Москві, в таборі збірної. Мали грати матч проти фінів. А дружин, ще коли ми перебували у Франції, посадили в динамівський автобус і вивезли туди, де безпечніше. Коли ж після Фінляндії перед підготовкою до чемпіонату світу виникла пауза, впродовж тижня ми з дружиною гостювали в Одесі у Бєланова. Фактично, враховуючи мундіаль у Мексиці. В Києві ми не були впродовж місяця.