"Максим був на передовій невизнаної війни... Він був моїм зведеним братом... Моя мати давала йому захисну молитву та молилася за нього.... Ще декілька днів тому вітав мене з днем народження. Я бажала йому у відповідь... Останній його веселий смайлик виявився прощальним..
Я не можу повірити. Не хочу. Відчуття, наче це якась паралельна реальність, наче я сплю і бачу жахливий сон, де на своїй землі гине мій брат, моі друзі дитинства, мої земляки... А людина, з якою я розділила половину свого життя, годує, можливо, вбивцю мого брата шавермою та хачапурі... А у зрадливих новинах все про те, що втрат на передовій немає...

Щира злість у ці хвилини не дає спати. Я бережу цю злість, тримаюсь за неї, бо коли вона відступить, то буде лише біль... Максим загинув у битвах за мирні наші сни, за реальність без паралелей... У Максима залишилась мати, біль якої страшно уявити, сестра, родина, близькі друзі... Слова співчуття не зможуть, на жаль, зменшити біль втрати... Хочеться кричати. Хай біль кожного трансформується в силу... Силу зупинити смерть цілого покоління наших чоловіків, сліз матерів, батьків, жінок, дітей... Хай ця сила подолає вкінець ворога, і насамперед внутрішнього....

...Лети до світла... Дякую, що був...", – написала Навроцька.
.