І тільки Trouw підійшла до питання з повною серйозністю. Видання не стало обмежуватись цитуванням положень додатку а детально проаналізувало кожна і дійшло тих висновків, які, напевно, голландський прем'єр хотів би бачити в пресі найменше:
"Лідери країн ЄС, що підписали угоду підтримали додаток запропонований Нідерландами, але він є більш косметикою, ніж текстом що має юридичну важливість. Цей додаток має політичну силу, але в суді його можна буде використати хіба що для того щоб витлумачити дію закону.
Додаток містить мало сенсу. В ньому говориться що угода не робить Україну кандидатом на вступ до ЄС. Це показує наскільки заплутані стали розмови навколо цієї теми. Процедура, що визначає як європейська країна може подати заявку на членство в ЄС визначається угодами по функціонуванню ЄС (Лісабонські угоди). В них же зазначено що будь який член ЄС може блокувати початок переговорів про приєднання іншої країни. То ж ці положення вже існують і є юридично зобов’язуючими у контексті способу, яким Нідерланди могли б тримати Україну за межами ЄС. Таким же чином, для прикладу, Греція блокує приєднання Македонії.
Додаток так включав тезу про відсутність зобов’язань з боку ЄС по військовій допомозі Україні. Така теза є дивною оскільки ЄС, на відміну від НАТО, не має військових сил які могли б надати таку допомогу. За збігом обставин на тоді ж лідери ЄС обговорювали військову політику ЄС, зокрема ідею спільної розробки озброєнь. До таких проектів Україна потенційно зможе приєднатись, тісно співпрацюючи з майбутньою Європейською агенцією з розробки озброєнь в рамках Угоди про асоціацію.
Також додаток містить тезу про те що угода передбачає боротьбу з корупцією і може бути зупинена якщо ця боротьба не ведеться. В цій частині додаток просто повторює вже існуючий параграф Угоди про асоціацію де йдеться про те що кожна з сторін може зупинити дію угоди якщо інша сторона не виконує своїх зобов’язань.
Один з найвідоміших противників угоди Тьєррі Боде зазначив що Рютте створив “фальшивий додаток” до угоди про асоціацію."