Весь процес призначення глави дипломатичного пред­ставництва, який називається акредитацією, складається із кількох етапів:
1) підбір кандидатури посла або посланника;
2) запит на агреман;
3) видання акта внутрішнього права, що законодавча оформ­ляє призначення;
4) одночасне (в обох столицях) офіційне повідомлення в ЗМІ про призначення;
5) видача вірчих грамот;
6) попередня аудієнція у міністра закордонних справ країни перебування після прибуття посла чи посланника та передання міністру копії вірчих грамот;
7) вручення вірчих грамот (главі держави) під час офіційної церемонії і відтак початок дипломатичної місії даного пред­ставника.

Уряд країни призначення може не дати агреман. Повідомляючи про відмову, воно не повинно викладати свої мотиви. На запит на агреман не прийнято давати негативну відповідь у формі офіційної відмови. Сама занадто довга затримка відповіді на запит може розглядатися як відмова надати агреман. (Інколи затримка в агремані буває проявом свого роду відповіді (реторсією) на таку ж затримку на запит на агреман з боку держави акредитування у минулому. В принципі ж Віденська Конвенція не визначає час для відповіді на запит на агреман.) Нагадувати про запит на агреман не прийнято.
У разі відмови в агремані запропонована кандидатура знімається та робиться запит на агреман на іншу особу. Якщо відповідь на запит занадто довго затримується і тому розцінюється як небажання уряду країни акредитування приймати конкретну особу у якості посла, уряд акредитуючої країни у порядку реторсії може залишити на тривалий строк посаду посла вакантною, і у цьому випадку посольство очолює тимчасово повірений у справах, що сприймається як зниження рівня відносин між державами. (с)

га
да тут широчєнне поле для тролінгу!
тупо молчать нашому МЗС а коцапи будуть натє вам такую кандідатуру натє отакує ну вот давайтє такую спробуємо
а наши такіє - мєньше чєм на юрія лозу нісагласни бггг