Люди канєшно цікаві створіння. Другий рік обсуждєнія на тему Мінська, на якому ніхто з нас не був.

Тут перед грою з німцями хтось кинув ссилку на Ютюб Скрипіна, тіпа там буде трансляція.
Захожу - сидять троє і Роман, 30 хвилин до початку гри і поки не почалося розмовляють про "що робити".

І якась баба, зі скляними очима пояснює: "Нє знаю шта дєлать, понаподпісивал, пускай сам ідьот атвойовиваєт. Раз додумался подпісать такоє, гдє сказано, што сначала вибори, а патом граніцу пад кантроль. Я сначала думала ето на 10 лет, но теперь-то ясно, што на дольше" Зразу видно, якийсь професіоналний журналіст.

І так у всьому: ніхто не бачив як ці розмови проходили, ніхто в цей час не сидів по окопам - але пиздять без биключення всі. При чому, що в тих документах тоже - трактуй як хош. Одні кажуть одне, а інші інше.
І ніхто не хоче включати думалку, щоб подивитися, що ж крім цього робиться. А саме головне це кооперація зі світом, який разом з Україною потихеньку починає спускати гробік Росії у яму.

Ще два або півтора роки тому цей здоровєнний і красівий юноша, який всіх на Олімпійських Іграх переміг казався просто нереально сильним. А зараз медалі забрали, чувак почав недоїдати і спиватися. Ще чуть-чуть і його повезуть на Газєлі з музикою...

Но у нас все одно піздєц. Всі тичуть якимись документами, яких ніхто не читав, приміряють білі тапочки, коли треба просто помовчати і далі допомогати армії.