Олена Добровольська с Olena Dobrovolskaya.
2 мин ·
Нарешті цей день добіг кінця.
Він був довгим і емоційно виснажливим, але вартий того, щоб його прожити.
Знакові моменти для мене, які запам*яталися найбільше:
- звичайно, вражень від публіки на куликовому полі вистачить надовго. Так, їх було багато, ім*я їм легіон, вони сука наполегливі, різної вікової категорії, агресивні, ненавидять Україну і все що нам дорого, мріють про нашу смерть і головне - досі не вірять у те, що по наш бік "настоящіє одєсіти". Тобто, весь час роблять акцент на тому, що вони "что-то одно", а ми - "что-то другоє" і взагалі "завєзьонниє". Причинно-наслідкові зв*язки відсутні овер ніж повністю. І ще одне - тягуча атмосфера безодні, почуваєшся ніби у країні повсталих мертв*яків. Нам слід пам*ятати, що повсталі мертв*яки завжди тягнуть тільки в могилу.
- не всі правоохоронці такі, що на їх боці. Повірте, є ті, що подумки з нами. Звичайно, хотілося б, щоб їх було більше.
- опоблоківці-депутати таки, судячи зі всього, доїхали до Одеси, але влаштувати масштабне шоу їм не дали, через що вони волають про "травлю" і про те, що "ета власть сотруднічаєт с радікаламі".
- Відкрито пам*ятну дошку на честь загиблого Ігоря Іванова. Без слів. Дякую. Зібралися на молебен на Грецькій площі, вже серед своїх і дихати вже було інакше. І не сила повірити, що три роки тому тут летіло каміння, пулі, точились вуличні бої і вирішувалась доля Півдня України.
- Сьогодні до мене підійшов один хлопець і почав дякувати. От правда, я мало не заплакала, тому що, люди, мені завжди ніяково, коли таке відбувається. Для мене це дуже вразливо.
- Дякую всім, хто тримав кулаки, переживав, пильнував новини, був хоч і далеко, але разом з нами.
- Нам всім ще треба пережити 9 травня.
Добраніч, Україно.