Так, виробники тролейбусів можуть саботувати або свідомо ігнорувати тендери, а уряд чи інші держоргани мають важелі впливу, які теоретично можуть заблокувати або зупинити процес постачання техніки конкретному місту. Проте в рамках закупівель ЄБРР це відбувається за особливими правилами, які відрізняються від звичайних державних тендерів України в системі Prozorro.
Ось як саме ці сторони можуть вплинути на долю тендеру:
1. Як і чому самі виробники можуть саботувати тендер?
Виробники техніки (як-от «Електрон», «Богдан», «Еталон», PTS чи іноземні заводи) не можуть «заборонити» тендер місту, але мають інструменти, щоб зробити його недійсним:
Торговий бойкот (неподання заявок): Якщо жоден виробник не прийде на тендер, він автоматично вважається таким, що не відбувся. Виробники можуть проігнорувати місто, якщо:
Занижена очікувана вартість: Місто хоче занадто дорогі тролейбуси за виділений банком бюджет. Заводам просто невигідно працювати у збиток.
Занадто жорсткі терміни або штрафи: Якщо в умовах тендеру прописані нереальні графіки постачання (наприклад, привезти 20 машин за 3 місяці під час війни), заводи не ризикуватимуть мільйонними штрафами за затримку і проігнорують конкурс.
«Тролінг» скаргами: Якщо один із виробників бачить, що технічні вимоги (наприклад, габарити кузова, потужність батарей автономного ходу) виписані під його конкурента, він починає закидати тендерний комітет ЄБРР скаргами та вимогами внести зміни. Це може затягнути процес підписання контракту на багато місяців або змусити банк скасувати закупівлю через дискримінацію.
2. Чи може уряд накласти вето чи «не радити» поставку?
Прямого юридичного поняття «вето» уряду на комерційний контракт міста з міжнародним банком немає, але держава має потужні непрямі важелі:
Блокування державних субвенцій чи погоджень: Оскільки тролейбуси часто купують на умовах співфінансування (частина грошей — кредит ЄБРР, частина — грант, частина — держбюджет або місцевий бюджет), Міністерство фінансів чи Міністерство інфраструктури України може затримати погодження виділення коштів, посилаючись на пріоритетність інших регіонів чи оборонні потреби держави.
Військово-стратегічні обмеження (безпековий фактор): Уряд або Військова адміністрація можуть «не рекомендувати» або заблокувати реалізацію проєкту в містах, які перебувають у зоні підвищеного ризику (наприклад, близько до лінії фронту чи під постійними критичними обстрілами депо). Ресурси та виробничі потужності заводів уряд може рекомендувати спрямувати на більш безпечні тилові міста, щоб уникнути знищення нових машин прямо на заводі чи в перші дні після поставки.
Митні та сертифікаційні бар'єри: Якщо місто купує іноземні тролейбуси (наприклад, чеські Skoda чи польські Solaris), державні органи контролю можуть ускладнити або затягнути процес сертифікації техніки в Україні чи її розмитнення.
3. Позиція ЄБРР: Хто головний у цьому трикутнику?
Важливо розуміти: якщо уряд чи виробники спробують застосувати кулуарний тиск («неофіційні поради» не постачати техніку конкретному місту через політичні мотиви), ЄБРР жорстко припиняє такі спроби.
Для банку єдиним критерієм є прозорість та фінансова спроможність міста. Якщо Черкаси вчасно виділяють кошти зі свого бюджету на заставу, виконують вимоги щодо оптимізації транспорту і не порушують антикорупційне законодавство — банк захищатиме цей тендер від будь-якого політичного втручання з боку центральної влади.
Щоб краще зрозуміти ваші побоювання, уточніть, будь ласка:
Ви маєте на увазі політичне протистояння між місцевою владою Черкас та центральним урядом?
Чи вас цікавить, які саме українські виробники зараз мають потужності, щоб виграти тендер для Черкас, і чи немає у них конфлікту з містом?
#цитати #транспорт #Черкаси13.09.2026
Мицик Юрій Миколайович (Черкаси,Україна)