ЗЕЛЕНСЬКИЙ - ПУТІН СЬОГОДНІ?
Ну що, панове, усі маски скинуто, наша Держава вступає у період найбільшої турбулентності та небезпеки за увесь час свого існування. Президент Зеленський у інтерв'ю італійському виданню озвучив тези з свого листа який він написав до АП США про які я оприлюднював вже двічі. Президент вирішив зробити "велику сталінську чистку" та прибрати з посад усіх, хто не вірить у Перемогу. Першими підуть Головком, голова ГШ, деякі вищі бойові командири.
Союзників, у першу чергу США та Німеччину хвилює не особистості - кадровий потенціал для заміни відставлених. Чи він є? Відповідь - НІ. Жодний. Влада надзвуковими темпами фактично закривається від будь якої взаємодії з громадянським суспільством, з неповноцінною, але все ж таки опозицією, з місцевою владою - будь з ким. Вона раніше була "відносно закритим клубом", зараз же доходить до фіналу процес виштовхування з цього круга будь кого, хто, на думку Президента та голови його офісу, може навіть теоретично бути конкурентом Зеленському та може виказати йому свою незгоду з президентськими рішеннями. Американські посадовці уряду та конгресмени які за останні 3 місяці зустрічалися з Президентом в один голос відзначають все більшу його відірваність від реального сприйняття дійсності, образу на союзників, на опозицію, на військове керівництво - НА УСІХ, та "небезпечну все більшу схожість його внутрішньої політики з політикою путіна". Зеленський спирається на свою "восьмибоярщину" на чолі з головою ОПУ та навіть чути не бажає про приплив свіжої крові у це замкнуте коло.
"Незамінних у нас немає", - казав товариш Сталін. Тієї ж думки і путін, і Зеленський. Головна вимога обох у кадровій політиці - обслуговування своїх особистих, часто нездійснених та неадекватних забаганок. Якщо у путіна "примус до співпраці під загрозою репресій" поставлений на потік, то в Україні, особливо після розгрому МОУ, до влади ніколи не заманити профі - тільки тих, хто вміє заглядати Президенту у очі та обробляти язиком його особисту дупу та дупу голови "восьмибоярщини". І якщо раніше ми мали ситуацію у який, з різних причин, воювали "маленька та велика радянські армії", то зараз ми на додаток до неї маємо ситуацію, коли наша влада стрімко будує в Україні "путінську вертикаль" з її абсолютним несприйняттям будь якої думки, окрім своєї, і по факту воювати починають схожі політичні системи. От тільки в Україні, на відміну від росії, будь яка диктатура приречена на знищення.
Усі Президенти та уряди України страждали однією і тією ж хворобою - наші лідери на гарматний постріл не підпускали до влади людей з амбіціями, профі, які згодом могли б скласти їм конкуренцію. Усі наші влади були більш менш дегенеративними з від'ємним кадровим відбором. Зараз ми маємо квінтесенцію процесу - кадри відбирають виключно з гірших. До чого це може привести країну?
До спочатку втрати керованості нею, потім, як наслідок, до розвалу управлінських та демократичних інституцій, до поразки у війні і чергового припинення існування Держави під назвою Україна. Не більше, але й не менше.
Зараз заміна влади неможлива. На превеликий жаль. Війна. Що робити щоби привести втрачаючого адекватність Президента до тями? Тиснути на неї Громадянським суспільством? Влада на нього плювала та буде плювати. Тиснути союзникам затягуючи на шиї Зеленського фінансовий зашморг? Можливий тільки частковий успіх - Зеленський чудово розуміє, що Україну в принципі не припинять підтримувати бо вона форпост у протистоянні зі скаженим путофюрером. Що далі, що робити? А далі у хід піде дуже поганий, але абсолютно реальний для України сценарій легітимного зміщення влади та "перезавантаження" Українського політикуму. Зеленському "виламають руки" скоротивши міжнародну допомогу до "абсолютного оборонного мінімуму", заморозять на певний час допомогу бюджетну що призведе до масових затримок соціальних виплат та, як слідство, до каскадного обвалу рейтингу Зеленського, потім змусять підписати перемир'я з путіним і призначити вибори Ради та Президента.
І на цих виборах у Зеленського, чи Умерова якого досі розглядають у ОПУ як можливу заміну Зеленському, шансів на Перемогу вже не буде.
Вам такий сценарій подобається? Мені - НІ!!! Але ми стрімко йдемо до описаної мною реальності яка, при всій своїй жахливості, краща ніж наявність в Україні міні-путінської вертикалі та повернення країни у часи Януковича які, як думала ще у минулому році більшість, вже назавжди пішли у минуле. І головне завдання і Громадянського суспільства і союзників, підготувати заміну цій владі. Але то вже тема для іншої розмови.
+3