F-16. Українські мрії та об’єктивна реальність
Після новин про те, що українські пілоти вирушили до США, щоб з'ясувати нюанси обсягів і напрямів навчання, варто пояснити кілька моментів.
Навіть якщо зараз льотчики в темпі пройдуть усі тести на тренажерах і почнуть перевчатись, то курс займе 6-9 місяців.
Це не кажучи про передових авіаційних навідників, будь-які команди наведення, авіадиспетчерів.
Нещодавній контракт для Словаччини передбачає навчання 22 пілотів і 160 членів наземного персоналу.
Ми подали союзникам запит на 150 літаків – підійдуть, до речі, далеко не всі.
Якщо говорити про F-16, то це все, що починається з модернізації Block 50 (1993 рік на секундочку), бажано, звичайно, новіші версії.
Бо є певні вимоги до бортового радара та електроніки.
У росіян у строю близько сотні Су-35, які здатні засікти противника за понад 200 кілометрів і пустити ракету Р-37М на цю саму відстань.
Авіація – це дуже складно, окрім того, що дорого.
Потрібні спеціальні літаки радіоелектронної боротьби, що сліпитимуть радари і ставитимуть перешкоди.
Потрібні літаки радіолокаційного стеження, борти дальньої розвідки, що дозволяють заглянути за радіогоризонт, що контролюватимуть 24/7 простір на глибину 400+ кілометрів.
Навіть коли літальні апарати все ще були етажерками-біпланами, наприклад, під час Громадянської війни в Іспанії, на боці франкістів працювало понад 700 італійських літаків, легіон "Кондор", різні португальські ескадрильї.
На боці республіканців масово літали товариші Родрігеси та Васкеси (у миру Іванови та Петрови).
Крейсер "Дойчлянд" атакував "іспанський" пілот Остряков, штурмового удару по аеропорту "Гарапініольс" завдавала ескадрилья Єрьоменка – обидва явно з Країни Басків.
Розумієте, декілька не останніх на той час країн не могли просто постачати літаки іспанцям, а вимушені були влазити у війну, зазнавати втрат. Загалом, в авіації ніколи не можна було "cкопіювати" та "вставити", навіть коли вчорашніх селян екстрено перевчали на пілотів в аероклубах.
Знову ж таки, навіть у середині минулого століття не всі країни робили це швидко – навчання пілота бомбардувальника Люфтваффе займало 18 місяців.
І, повертаючись у наш час, знову ж таки – гроші, гроші, гроші.
Словаччина підписала договір на постачання 14 нових машин F-16 Viper Block 70 за 2,91 млрд євро – це з техобслуговуванням, запасними двигунами, боєприпасами та навчальним центром.
Тобто без супутніх послуг найновіший літак 4 покоління, нафарширований радаром з активною решіткою, чудовою авіонікою, двигуном з рекордним ресурсом, обійшовся словакам у 57 млн доларів.
Навіть якщо ми візьмемо вдвічі дешевше літаки, які були у використанні, то залишиться потреба в ДРЛВ (хоча б пару бортів, у росіян їх понад десяток, а потрібен цілодобовий змінний режим). Їхня ціна – приблизно 300 млн доларів.
Нікуди не зникне потреба в бортах радіоелектронної боротьби та в мисливцях на РЛС.
І до цього ракети, хибні теплові цілі, розхідники, обслуговування, запчастини, запасні двигуни.
Плюс наземний персонал – 8 осіб на кожного навченого пілота.
Обов'язково прикриття аеродромів, де розташовуватимуться літаки, причому прикриття ППО з функцією протиракетної оборони.
Потреби зростають – як кола на воді.
А ще багато хто чомусь думає, що НАТО так добре воює в повітрі, тому що в них хороші літаки, а не 180 годин нальоту на пілота, а в американців і по 200, десятки годин на тренажерах. А вартість льотної години – від 8 тисяч доларів.
І це ми ще не торкнулися систем зв'язку, наведення, навчання офіцерів у штабах.
Це десятки мільярдів доларів у вкрай стислий термін. І немає жодної країни, яка була б готова влити такі гроші у війну України з РФ тут і зараз.
Постачатимуть поступово, закриваючи втрати та закінчення ресурсу, і за кілька років, думаю, ми не впізнаємо наші ВПС.
А ось так, щоб широким жестом півтори сотні бортів – украй сумнівно.
F-16 Block 50/52 вироблено загалом 850 штук. Якщо відкинути країни на кшталт Туреччини або Польщі, котрі самі не відмовилися б від посилення, відмінусувати літаки, які відпрацювали свій ресурс і проходять модернізацію, то ще треба походити по ринку запитати, де тут є 150+ вільних машин.
Тому вже очевидно, що літня кампанія 2023 року пройде без масових постачань західних літаків.
Зважаючи на те, що показували в пресі, навчання наших пілотів у Британії ще не вийшло за межі загального курсу, без спеціалізації на конкретний борт.
Нещодавно видання Politico писало, що йде робота над інтеграцією ракет AMRAAM у Су-27 та МіГ-29.
Цілком можливо, що для цього використовують словацькі та польські машини, які пройшли модернізацію.
Тим більше, поляки мали модернізувати РЛС МіГ-29, вони якраз напрацювали поєднання радянської архітектури із західними засобами доставки.
Останні модифікації ракети AIM-120 мають функцію захоплення цілі на кінцевій ділянці траєкторії. Якщо ми впевнені, що в секторі противник, можна здійснювати пуск без захоплення радаром.
Це, звичайно, не зменшує потреби в бортах ДРЛВ, але в принципі дає можливість працювати по противнику, а цілевказання реально отримати і від партнерів.
Отакі справи на сьогодні.
Завжди пишу, як воно є, і не планую змінювати звички – можна було б насипати перемоги, посилаючись на старт навчання наших пілотів у Британії, але в нас попереду ще кропітка праця.
Це не зрада, не бажання затягнути конфлікт від союзників, а об'єктивна реальність.
Навіть якщо є якісь секретні програми та будуть передачі, то вони не вплинуть на оперативний рівень війни.
Бо й у противника кілька сотень перехоплювачів покоління 4+, і те, що вони не можуть прорвати нашу ППО, не означає, що ми можемо це зробити за допомогою кількох десятків апаратів зі спішно перепідготовленими пілотами.
У будь-якому разі і постачання літаків колишнього Варшавського пакту, і протирадіолокаційні ракети HARM, і високоточні бомби, що планують, – це вже велика підмога.
Але все вирішиться на землі, тому техніка механізованих бригад, системи дистанційної постановки мін і розмінування, трали, високоточні ракети та снаряди будуть критично важливіші, аніж півтора десятка вильотів на добу. Що і робиться просто тут і зараз.
https://lb.ua/society/2023/03/13/548651_f16_ukrainski_mrii_obiektivna.html