Данильченко
У наших медіа часто миготить думка, що Захід міг би дати й більше, з підрахунками, скільки всього залишилося на зберіганні.
Проте, говорячи про залізо, багато хто забуває про інфраструктуру, без якої нічого не буде.
Що на той же полігон "Графенвер" розраховує командування США "Європа", яке теж, на секунду, саме зараз отримує нові "Страйкери".
Плюс ротаційні частини союзників, що проходять злагодження та навчання перед посиленням східного флангу.
Плюс тепер розраховують українці та батальйони для Києва там готуються дуже щільно – із графіком, мабуть, до зими й надалі.
Зараз у 41-му та 42-му пакетах допомоги у нас два батальйонні комплекти лише “Бредлі” – 62 машини.
І майже два батальйони "Страйкерів" – 57 БТР.
При цьому нікуди не поділися плани розширення Бундесверу.
Будувати інфраструктуру в ЄС, щоб утримувати кількість військ, хоча б тінь від того, що було в часи Холодної війни – умовно британська дивізія, американська на ротації, артилерійські командування, батареї ПРО (пересадка з ATACMS на PrSM, гарнізони на запит Польщі та їхні зусилля з формування двох нових дивізій) – це реально десятки мільярдів та роки роботи.
Але, загалом, все що ми отримуємо, проходить між критично важливим і дуже важливим,при тому, що на ринку цього не купити в таких кількостях, навіть якщо були би гроші.
Додаткові ракети до “Патріотів” – з ними легко перевірити казки росіян про вибиті батареї у Києві.
Ми бачимо станції управління боєм або РЛС у термінових пакетах, щоб замінити те, що вийшло з ладу? Ні.
Ми бачимо ефективні удари “малою балістикою” чи “Кинджалом” по Києву? Ні.
Запитань до байкарів із Кремля більше не маємо. Судячи з того, що йде витрата виробів для ПРО (4-7 млн доларів штука за різними контрактами), а в перспективі на нас чекають ще 5 батарей, то це серйозні суми, неоцінима допомога.
ПЗРК Stinger – вистріляно кілька річних виробництв, йде розширення лінії, корпорація задіяла пенсіонерів, щоб навчати молодь.
Хмара людського досвіду, що зникає, з приводу компетенцій ВПК – це не просто красиві слова. Сильно знизили виробництво у двохтисячних, сподіваючись на запаси і вторинний ринок, зараз доводиться виходити зі становища.
32 155 мм. гаубиці. Якщо це М777 – значить вирішено питання з титаном в Індії та розкочегарилося виробництво, це чудова новина.
Якщо М198 – значить, провели роботи зі зняття зі зберігання та капітального ремонту, бо свіжіші гармати йшли весь цей час Лівану та іншим Йорданіям. Це тільки здається, що підшипники до ходової та ремонт гідравліки, яку виробляли у 70-их роках минулого сторіччя, це просто.
Новина така ж чудова – у запасі їх сотні, якщо розгорнули лінію, підуть ще.
У будь-якому випадку, гармати та снаряди, включаючи касетні, – це те, що як повітря необхідно на півдні. Чистити посадки від ворожої артилерії, що буксирується, ловити “Екскалібурами” “Урагани”, бити машини РЕБ і штабні кунги.
JDAM-ER та AGM-88 HARM – пострадянська авіація щільно пересіла на високоточні боєприпаси Альянсу. До нас так широко ніхто цього не робив і при таких важких перешкодах, під пресингом РЕБ та проти потужної ППО. Цей факт і його значення на перебіг бойових дій ще належить усвідомити.
+5