ПАВЛЮЧЕНКО - БАНДЕРІВЕЦЬ З ПУЩІ.:
ПОРОШЕНКО. MONEY FIRST.
У якості передслів'я хочу нагадати історію яка, як на мене, найбільш яскраво харакетеризує саму сутність п'ятого Президента України. Відставлений разом з Тимошенко з посад Секретаря РНБО та Прем'єр-міністра відповідно, Петро Олексійович тим не менше зберіг прязнені стосунки з Президентом Ющенком, який так суворо з ним повівся, з надією згодом повернутися до владних структур. Після перевороту у Раді коли Мороз зі своєю СПУ покинув владну коаліцію та доєднався до регіоналів та комуністів, які створили свою та призначили Прем'єр-міністром Януковича, Порошенко майже розірвав стосунки з кумом та патроном - Ющенком. Репутація Януковича серед істеблішменту західних країн була відома і той потребував умовно прозахідного представника у Кабміні який би відповідав за переговори з західними країнами зокрема про кредитування. Чому вибір Януковича зупинився на Порошенко? - мені невідомо, але посаду міністра економіки Прем'єр запропонував Петру Олексійовичу. І той спочатку відмовився від посади. Але коли майбутній Президент пригрозив колишньому соратнику Ющенка відібрати у нього "Машмайданчик" "Ленінської кузні", той, що біля залізничного Вокзалу, за порушення інвестиційних зобов'язань та нецільове використання майна (Порошенко віддав дві третини приміщень під супермаркети та склади), то Порошенко одразу пристав на пропозицію Януковича та прийняв посаду міністра. Саме тієї пори його публічні заяви різко змінили направленість з прозахідних на антиНАТОвські та, умовно, "суверенно нейтральні" по відношенню до ЄС. І у наступній своїй політичній кар'єрі Порошенко лише підтверджував свій базовий принцип "Власні гроші первинні, національні інтереси вторинні"!
Основна сильна риса Порошенка - він насправді прекрасний дипломат класичної школи,який перед переговорами ретельно вивчае "матеріал" - збирає всю інформацію про майбутнього співрозмовника після чого будує переговорні конструкції враховуючи вади контрагента та його особливості у спілкуванні. Петро Олексійович, якщо об'єктивно оцінювати усі його переговори з точку зору шахів, не програв жодних коли він був при владі. Були нічиї та виграші, програшів - жодного. Він завжди вижимав з них максимум можливого, навіть розмовляючи з путіним.
Друга сильна риса - Порошенко ніколи не боїться відповідальності і завжди готовий її брати на себе на будь який посаді. Те, що він взяв на себе відповідальність перед США коли, разом з Кличком та Яценюком, пройшов їх кастинг та виборов на ньому номінацію на посаду обраного Віце-Президентом Байденом кандидата на виборах Президента, взяв не зважаючи на свою маніакальну обережність та небажання загостювати будь які ситуації, робить йому честь. Він не побоявся взяти на себе відповідальність за воюючу з рф та підтриманими нею сепаратистами Україну з відсутністю війська, з летючою у прірву економікою та пустою казною, за що однозначно заробив пам'ятник у 14 - 15му роках.
Третя сильна риса - Порошенко вміння поступатися малим заради отримання більшого у майбутньому. Коли Порошенко у рейдерський спосіб "Віджав" партію "Солідарність" у Азарова та привів її до "Нашої України" та, відповідно перейшов до опозиційного владі Кучми табору, то він ризикував серйозно своїми грошима - і тоді, і до цих пір будь яка українська влада вміла завдавати болючих фінансових збитків своїм опонентам. При Ющенко Порошенко швидко повернув втрачене. Також він повернув втрачене після відчутной шкоди яку принесла війна з 14го року - його бізнес-імперія швидко "відіграла" збитки та вийшла у плюс коли Петро Олексійович обійняв посаду Президента.
Порошенко - принциповий авторитарист та прихильник системи тотального контролю за всім та вся. Під час свого президентства Петро Олексійович ціленапрвлено вів боротьбу зі ставлениками коаліційних партнерів з "Народного Фронту" маючи на мету повну концентрацію влади у своїх руках. Відставка Яценюка з посади Прем'єра, неоправдана та у принципі шкідлива, була показовою. Порошенко досі затверджує особисто усі передвиборчі списки "ЄС" на виборах усіх рівнів, також особисто затверджує тези для проведення інформаційних кампаній своїми партійними ЗМІ та пулом наближених до нього блогерів.
Порошенко - принциповий антиреформатор та прихильник максимального збереження сформованої ще при Кучми системи "децентралізованої корупції". Абсолютно всі реформи започатковані Урядом та Президентом з 14го року за примусом Європи та США, окрім Антикорупційної та Децентралізації, були або вихолощені, як у випадку з Судовою та Поліції, або згорнуті. Петро Олексійович усі сили поклав на те, щоби максимально "вбудувати" косметично відремонтовану зовні Україну з діючою системою Кучми всередині, у Європейський Союз. Саме тому Меркель, Оланд та інші лідери Європи або давали нам 25 - 30 років на досягнення критеріїв ЄС, або взагалі відмовляли нам у можливості вступу.
Порошенко сентиментальний. Я не раз бачив його щирі сльози коли він розповідав про вбитих наших воїнів та трагедії з дітьми. Але ця сентиментальність дивним чином співіснує у душі Петра Олексійовича з жорсткістю та іноді жорстокістю при прийнятті рішень, які гарантують наслідки у вигляді гибелі українців чи погіршення їх матеріального стану.
Порошенко в принципі не здатен щиро визнавати свої помилки, лише показово та з обов'язковим їх повторенням згодом. Перед вторим туром Петро Олесійович звернувся до українців з визнанням своїх помилок та з обіцянкою їх виправити, зокрема очистити партію за започаткувати публічні праймеріз для того, щоби кандидатів у передвиборчі спистки обирали рядові партійці, а не він одноосібно. Обіцянка не виконана, як і усі інші, що згодом призвело до поразки ЄС на виборах у Раду, на місцевих виборах та довиборах - Порошенко обирав кандидатів по своїх критеріях і в принципі не бажав слухати партійців низового рівня які вважали затверджені кандидатури непрохідними та з брудним бекграундом
;Порошенко - щиро віруюча людина. Проте він твердий прихильник "канонічності" у цьому питанні. Він не був прихожанином "Київського патріархату", не визнавав його канонічність, проте до самого моменту отримання Томосу для ПЦУ був прихожанином "канонічної" у його уявленні УПЦ (МП) до храмів якої ходив на церковні свята.
Порошенко - політик пост-радянського популістського типу який не здатен на новаторські кроки у веденні передвиборчої агітації. Саме тому і він особисто, і його соратники, взяли на озброєння метод голослівного оббріхування, маніпуляції та пропонування простих рішень "зеленої команди" яка здобула з ним приголомшуючу перемогу на виборах. Копія завжди гірша за оригінал, саме тому подібне копіювання не призводить до зростання рівня популярності серед населення ані самого Порошенка ані його партії.
Порошенко патологічно брехлив. Почути від нього "голу правду" практично неможливо - він як ніхто вміє сховати її за надійним парканом брехні та маніпуляції.
Порошенко - принциповий "показушник". Він дуже любить організовувати презентації всього, що може бути пов'язано з його ім'ям та щиро вірить, що, умовно, презентація нового привокзального клозету побудованого або за його гроші, або під час свого перебування у владі, призведе до зростання ообистої популярності.
Порошенко має погане почуття гумору і оточуючи його люди відчувають постійний "іспанський сором" у випадках, коли Петро Олексійович "Жартувати соблаговолять".
Порошенко - політик маніакально зациклений на можливій, проте примарній, ідеї поверненню собі вищої влади і в принципі не бажає вести ніякі переговори про об'єднання з іншими опозиційними силами, якщо ті не визнають його виключне право на лідерство у такому об'єднанні та не підтримають висування його особисто кандидатом у Президенти на майбутніх виборах.
Підсумки.
Я політик Порошенко сформувався у пост-радянській системі побудованої ще при Кучмі, виявився, фактично, не здатним порвати з нею та трансформуватися згідно новим викликами та новим тенденціям. Петро Олексійович має минуле, але, не зважаючи на ще доволі молодий як для політика вік, не має майбутнього, бо за час після поразки на виборах довів просту істину - він досі разом зі своїми прихильниками залишився у травні 2019го року і принципово не бажає змін ані у собі, ані у Державі на ім'я Україна.
Наступна "розібрана" буде Тимошенко. Потім - по рейтингу.