Неділя. Гєнєратор меморіз. Останній із могікан.

Сидимо, чекаємо на Стеллу. Дівчина (як потім виявилось – Оленка) повернулась із словами – Стелли немає! (на що я відмітив Міші, що треба правильно формулювати задачі))))))
Дудар миттєво приймає рішення, і валить у магаз сам. Крик дівчат в спину: Тримай гроші, візьми шампанського - ігнорується. Поки я був нагорі пацани пішли знайомитись. Фразу Міші: Дівчата – більше не їжте цибулі, я скоро цілуватись буду! – мені вже переповіли потім. Кажуть одна з них саме тягла цибулину до рота і поклала назад)))) Коли я спустився, народ вже був у гостях))) Дівчата саме варили картоплю, а Дудар і Саша пускали слину. Випили по пиву, розпитали звідки дівчата (Червоноград, Рівне, Самбір), за скільки винаймають хату, де вчаться і т.і. Тобто все по протоколу. Потім Міша поїхав на Мазох до нареченої))), Серго пішов покимарити, залишились я, Дудар і Саша. Дівчат було четверо, п'ята десь гуляла містом. Якось виникла гнітюча пауза, яку Дудар вирішив перервати.
«Дівчата, а скажіть, ви квартиру винаймаєте?» Сашу і мене зігнуло навпіл))))) Але це був тільки початок! Вийшли на перекур, і оскільки я прийшов останній і не знайомився, то вирішив виправити це питання. Перша: Оленка! Друга: Настя. Я, як джентельмен, кажу – гарне ім'я – Анастасія! Дудар робіть стійку, театрально піднімає руку і голосом Де Брил'ї-Боярського валить на весь дворик: «Анастасія! Бумагі! Бумагі, Анастасія!», на що я кажу: «Тосік, якщо так треба в тулет, можна не так гучно волати!». Це був вже не сміх, а шалений регіт. Почали люди виглядати у вікна. Поки у нас була істерика, Дудар спокійно видав дівчатам: « А ви чєго смєйотєсь? Ми же уєдєм, а вам тут жить!» Але потім!!! Одна з дівчат на повному серйозі каже: «Тільки не до нас!».
Трохи заспокоївшись, я почав розповідати Саші, як пройшла учорашня ніч, а саме як Дудар зарулював на посадку спати. Тосік почувши краєм вуха разу: «П'янючий ледве в двері потрапив» спитав: «Хто, Коллайдер?», ні, кажу, ти, на що філософськи отримав відповідь «А, да, п'яний я страшен». Тосік – ти навіть п'яний – сгусток позитивної енергії)))))
Потім Саша законтачив (закреслено) зафрендив дівчат у Контакті, поспілкувались про музику, Сашу і Дудара нагодували картоплею із тушонкою і ми почал збиратись в Біло-Зелений Лев. Дудар знову прийняв мудре рішення і пішов спати. Я, Серго і Саша поїхали в Лев дивитись Челсі-МС. На другий тайм. Юра, Купон – спали, Дозєр нас не дочекався, теж влігся подрімати. Під Гінес та Білий лев почали дивитись другий тайм. Челсі таке Челсі, а Бенітес такий Бенітес…. Прийшов Киян, замовив шпательню і продовжили розмови про секс життя…нє, про сенс життя…наче…Я якост випустив тему розмови Кияна із Сашею, (Саша додасть) щось про армян, тіпа що вони круті пацани, на що Киян відповів: Абрамян, Хачатурян і Киян, йопт!! Саша поцілував Кияна в лисину, на що той розцвів посмішкою. І тут фраза – от, дівчата, дивіться де в чоловіків ерогенна зона! (Дівчина, що саме наливала пиво, мало не заплакала). Киян і Серго їхали о 22.40, Ваня, Дудар, Міша і Купон о 23.50. Я попрощався з хлопцями, обнімашки, мір-дружба-пиво і поїхав до хати, де прокинувся Дудар і почав тривожитись – Хдє Міша? У нєго мой білєт! Міша не відповідав, мабуть дуже зайнятий був)))) Домовились з Юрою, що він підбере Дудара на вокзал і почали чекати. Я під якийсь футбол почав втикати, поки Юра не позвонив, що можна тєлу виходити. Попрощався із хлопцями, з Дударом, і на посошок Тосік вирішив попрощатись із Юрою, який мав його везти на вокзал))))) Потім я розбудив дівчат нетривіальним питанням о 12 ночі – праска є? (треба було рубашку на завтра випрасувати). Відповідь вразила: «Є, але ми прасувати не будемо!» (Дякую, Міша) ))))))) Зранку в понеділок справи, потім я забив на потяг до Олександрії о 17.00, вирішив через Київ. Юра не відмовив вбити час грою на більярді, де команда Лівого берега отримала часткову сатисфакцію)) Потім заїхали до Юри додому, де мене накормили, напоїли, насмішили (Юрчин малий давав виставу)))) Потім вокзал, Київ, Кременчук. Залишилось відчуття подяки Юрі, Львову, всім хто був з нами (душею і тілом), смутку, що все закінчилось і впевненості, що наступна зустріч обов'язково буде!
Амінь.