П'ятниця тринадцяте(закреслено), дванадцяте.
Легкий марш із Кременчука о 18.30 і я на м.Осокорки десь біля десятої. Вокзал, черга на інтернет квитки, очікування на Софі і марне очікуваня на Дудара.
Поки Софі стояла біля стоп-крана і виглядала тогокогоніхтонебачив, я завантажився в купе Чопського потяга. З'явився наш третій пасажир і показав фокус. Как ісчєзаєт і главноє – куда, пиво із пляшки 0,65 «Галицька Корона» за 30 секунд. Оскільки Дудар не п'є, то він випив тільки 3 пляшки – прийшлось за штопор)))).
Я ввалив кілька бутерів із чаєм (та-та-та-тааа!), Віка склала компанію Тосіку , і потім я зламав корок. Всьо, отбой. Ага, сказав Дудар і пішов гуляти по Тернополю. Це було тренування, але я це зрозумів потім.
Субота, тринадцяте.
Ранок. Якесь тіло хотіло повішати свою куртку на мої ноги. На питання шо за х..я, тіло відповіло – а ви чьо, єщьо спітє? Вставайтє! Чєрєз час прієдєм! На що цілком логічно тіло отримало відповідь..е-е-е-е…а гдє чай? Поснідали, позвонили Юрі – порадували, що треба заселитись зараз і висказали претензії, що ніякої підготовки – дощ і всьо такоє, на що Юра видав – коли кількість москалів у Львові перевищує 5%, Львів плаче.
Зібрались і на виході зустрілись із кузмічами Серго, Іваном і Кияном. Юра як завжди запізнився, і влаштував сіті-раллі під «кірпічі». Вкинули лахи до хати і назад. Там вже бурлить. Нєугомонний Баджо, Трєвожний Дудар, Нєп'ющій Купон і всє-всє-всє.
Упаковка в Спрінтер і поїздка на Бібрку. Вже багато сказано про дорогу, але те що БТРам теж було б непереливки – факт!
Вчорашні і свіжі запаси алкоголю плавно осіли на вікнах Мерса. Поки Тосік не відкрив люк, думав учадіємо)))) До речі, тєма Бєлого і Грязного Брігадіра так і не була розкрита)))))
Нарешті база! Бєліссімо панорама! Купи снігу кругом, ставок ще в кризі, легкий дощик, але нас вже не зупинити! Швидкі обнімашки, і орда посунула вглиб хащів. Перевдягаємось і на мокру штучну траву. Дві хвилини розминки і ноги - мокрі. Поки ми стукали по воротах, Юра мутив із пулькою. Наш лівий берег грав другу пару із Києвом. Перша завершилась бойовою нічиєю 2-2 між Львовом і Кузмічами. Свою гру ми виграли у Києва на куражі. Найкращий пас турніра від Джокєра! І єдиний на турнірі м'яч головою теж наші! В нас все класно, крім скіпідара. Скінчився. І тут нас підставили! Через 2 хв. після матчу нас кинули під танки. Нє, під Глобуси))))) Два необов'язкові м'ячі і бенефіс Саши Бєлаша у воротах Львова і ми влетілі 1-3. Менше з тим , Джокєр ввалив чудовий м'яч зльоту і обстукав всі штанги в кінцівці.
Юру хотілося обнять. Сільно. Аж прідушить)))))
Потів був матч за друге місце і бойова нічия із кузмічами. Ми – треті. І знову в нас найкращий перехват а-ля «укол скорпіона», правда я, бля, мало не вбився))) (оплески, поклони , Слава прішла, карочє, но сука, нєвоврємя), купа моментів, а також гол на 50 копійок Кияну.
Як сказав Дозєр – бистриє голови, мєдлєнниє ногі. Нам би допінг і ми би огого! (не плутати із нєгром). Хдє Тоні, хдє? (с).
Короткі вітання Львову і марш-кидок в баню. Стоїть ця краса посеред става, димить…краса! Дівчата сервирують, Купон смажить м'ясо, пацани паряться. Класіка! По два заходи, всі нагрілись, розморились і пішла суто чоловіча розмова про життя і про футбол. Під чай і пиво. Потім прибіг Юра і загнав всіх за стіл. Вітання переможцю Алкомарафону, організаторам (Хдє Тоні, хдє?), побажання всім міцного здоров'я, вітання тим, хто не зміг приїхати і так по кругу. Вручення підарунка Тоні Дозєру, експром т від Саши і Юри «Хлопці з Бандерштату». Оскільки я теж не пив, то Саша мене вмовив тілько «Зеленою маркою». А так як я сидів поряд із Колайдером, то не пив я часто. Потім завершальна «запарка». До речі, баня клята, хотів Купону віддячити за шашлик, і пропарити його віничком, мало руки не обпік. Врятував «чарівний» шнурочок у куточку ))))
Потім збори, групове фото, завантаження у Спрінтер (із пивом і горілкою) і дорога на «Україну».
Далі буде.