ПРЕТЕНЗІЇ ДО ПРЕЗИДЕНТА.
Обіцяв написати пост про сутність претензій американців, та й більшості союзників, до нашого Президента - виконую обіцянку.
1. Позасистемність. відсутність стратегічного бачення. . Президент не розуміє - як працює Система, причому будь яка - політична, економічна, військова. Абсолютно усі дії Президента рефлекторні, вони залежать від конкретних обставин, а не від чіткого бачення та послідовного виконання певної програми дій задля досягнення стратегічної цілі.
2. Брехливість. Президент систематично намагається ввести в оману візаві з якими веде переговори. І американські, і європейські лідери не розуміють сенс такої поведінки, бо завжди мають об'єктивну інформацію з багатьох джерел як розвідницьких, так і цивільних.
3. Відсутність притомної кадрової політики. Принцип Президента - "Будь який кадр під моїм керівництвом виконає те, що від нього вимагають". Постійне призначення на керівні посади у державі не тих, хто має належні професійні якості. а тих, хто особисто відданій Президенту призводить до постійного погіршення ситуації у сфері державного менеджменту - кадрового запасу у Президента майже немає, міняти професіоналів на хоча би рівноцінних ним посадовців неможливо.
4. Невдячність та хамство. Байден особисто "журив" Президента за те, що той під час розмов часто навіть не дякував за надану допомогу, але вимагав все нової та нової. Після демаршів Байдена, Шольца, Уоллеса, Рютте та інших Президент навчився висловлювати слова подяки, але це для нього стало не сутністю, а дипломатичним ритуалом за принципом - "Нате вам вашу подяку та відчепитеся ви від мене". Про хамство Президента сказано багато, приміром восени 22гого воно ледве не коштувало Україні постачання західної бронетехніки коли у відповідь на слова Президента Блінкену та Остіну - "Мене не цікавлять ваші обставини - мені потрібні танки", переговори про постачання "Леопардів" були заморожені на майже два місяці. Тільки після того, як Зеленський приніс вибачення Байдену переговори зрушили з мертвої точки.
5. Постійне намагання обманути американців. Жодне узгоджене двома сторонами рішення Президент не виконував належним чином - завжди намагався проштовхнути не його, а прийнятний для себе та свого оточення варіант. Зараз Президенту виламують руки з БЕБ, до цього з керівником САП, з Радою Правосуддя... перераховувати можна довго.
6. Відсутність притомного своєчасного узгодження кандидатур на чутливі керівні посади у Державі які безпосередньо задіяні у сфері американо-українських відносин."Рокировки" Зеленського постійно гальмують процес прийняття потрібних рішень Випадок з Умеровим не одиничний.
7. Ставка на вузьке коло своїх наближених осіб, абсолютна недовірливість до будь кого, окрім свого вузького кола. "Восьмибоярщина" об'єктивно не дає Президенту змогу бачити увесь комплекс проблем які стоять перед державою з різник сторін що призводить до постійної низки хибних рішень у різноманітних сферах життя Держави. Безперервно працює принцип "Переставляємо ліжка у борделі" замість послідовних дій по перетворенню українського пост-радянського борделя у європейський пансіон.
8. Залежність від особистої популярності, рейтингів, небажання Президента робити непопулярні кроки.задля користі Держави.
9. Особиста мстивість Президента його відчуття образи на тих, хто не дає Президенту бажане.
10. Відсутність уміння відповідати на незручні питання. Президент на переговорах з багатьма американськими візаві, в останній раз з пані Пріцкер, "зривався на напівкрик при питаннях про очевидні факти корупції у вищих ешелонах української влади.
Це головне. Інше - замальовки до головного. Важко усім. Важко українцям, важко союзникам котрі повинні мати справу з нашим Президентом. І на жаль цю ситуацію не змінити до виборів, але й після них навряд чи - станом на зараз конкурентів у чинного Президента на жаль немає. Чи стане ним Залужний - питання відкрите, побачимо - чим закінчаться його "оглядини" у Вашингтоні. . Інші варіанти - утопія.