На Туманний Альбіон напали рептилоїди. У війську служать чоловіки та жінки, відстрочка та бронювання відсутні. Придатне за віком населення розподілено таким чином: селяни 500, робітники: 1000, вільні професії: 400, судді: 20, службовці: 60, студенти: 600. Нам треба мобілізувати 700 осіб. Уряд має здійснити рівномірну мобілізацію, але так, щоб жодна група не була зведена в 0.

Арифметична справедливість, тобто пропорційність мобілізації членів кожної групи, передбачає, що ми ділимо кількість членів кожної групи на загальну кількість населення й множимо на число осіб, яких треба мобілізувати. За таким алгоритмом у нас вийде невеликий запас - 705 і мобілізується з кожної групи 25-27,4% членів. Досить рівномірно, тобто, "справедливо". Я розглядав різні варіанти, але цей виявився найбільш "справедливим" у значенні "справедливості" як зрівнялівки.

Але, якщо врахувати, що різні групи кількісно неоднаково представлені в суспільстві, то вийде, що серед тих, хто служитиме буде майже 39% робітників і лише 0,71% суддів.

Завершується війна, вояк-робітник повертається й каже: "Всі ці й...ні б...ді судді відсиджувалися, поки я воював. У моїй роті, батальйоні, бригаді таких не було".

У наведемо уявному прикладі ми 1) маємо повну інформацію про склад населення (в реальності не маємо), 2) маємо рівний доступ до всіх членів суспільства (в реальності не маємо), 3) у прикладі відсутні вихідні обмеження, які є в реальності (жінки служать на рівні з чоловіками, відсутні відстрочки та бронювання). Ці та інші обмеження лише посилюватимуть структурні дисбаланси заповнення мобілізаційних квот.

У соціології є поняття "мимовільних наслідків". Процес і результат - це дві автономні складові соціального явища, які зазвичай наділені різними властивостями. Мобілізація - це процес у якому служба у війську - результат. Мобілізація арифметично "справедлива", але наш вояк-робітник у "результаті" цього не зауважить. І вважатиме, що оскільки результат "несправедливий", то й процес був таким же.

Чи є в нас "справедлива" винагорода праці? Чи "справедливо", що одна людина паше на двох роботах, а інша її податками отримує субсидії? Мобілізація - це процес соціального розподілу, як розподіл винагород на ринку праці, субсидій чи політичної участі. І, ймовірно, він підлягатиме тим самим перекосам, що й інші. Мені можуть заперечити, що служба у війську більше подібна до права голосу, але скажу, що й ним користуються нерівномірно - дехто взагалі не ходить на вибори, а дехто ходить, щоб написати у бюлетені слово "х...й". Тож, у дійсності навіть електоральна участь (формально доступна всім) розподіляється нерівномірно. Я навіть не говоритиму, що зрівнялька не лише не завжди можлива, але й не завжди потрібна. Після досвіду більшовизму нам це відомо.

Змодельований приклад показує дві важливі речі: 1) навіть, якщо зробити мобілізацію процедурно справедливою, левова частка людей цього все одно не помітять, 2) а це загострює питання пріоритетності: перемога чи зрівняльна справедливість. Вочевидь, мобілізація не може бути "справедливою" у принципі, навіть якщо обрати найпростіше арифметичне визначення останньої. І дискусії про неї, які мені трапляються на очі, видаються більше сублімованими дискусіями про нерівність, а не про перемогу. Замість розмов про ковбасу й пломбір, дискутуємо про мобілізацію. Нарація змінилася, а семантика лишилася.

Замість справедливості, варто мабуть, говорити про функціональність. Які її цілі і чи вона їх досягає з точки зору необхідності перемоги? А це, вочевидь, розмова зовсім про інше, аніж те, що стало центром обговорення.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0SjCjXQGCVznFoZ8HW9wo1GwXHAq4YTzdVzBD8BqFjoNvTaHnFn93irnuVKug86jbl&id=100000809759077