Античність
Докладніше: Арцах, Королівство Вірменія та Кавказька Албанія
В кінці VIII століття до н. е. край був включений до складу Урарту.[11] Її корінне населення, що складалося з корінного і кочового[12] вірменського[13] населення приєднано до складу Вірменського Королівства в 4 столітті до н. е.[14] в епоху Єрвандидів, або в 2 столітті до н. е.[12] в епоху Арташесидів. В цей період земля отримує назву історичного краю Арцах.[15] Античне місто Тігранакерт було засноване у епоху Артаксидів.[
У 387 р. н. е. Римська імперія та імперія Сасанідів підписали мирний договір, згідно з яким поділили Вірменію. У зв'язку з цим Арцах та Утік інтегруються у Кавказьку Албанію, підконтрольну Сасанідській імперії[17], хоча цілком можливо, що Арцах був приєднаний до Албанії після 451 р.[18] У той же час закінчується процес вірменізації, не-вірмен вже не можна відрізнити від вірмен.[19] Паралельно в краї поширюється християнство під дією Вірменської апостольської церкви, зокрема Месроп Маштоц відкриває Амарас — першу вірменську школу.[20]

У 451 році, після Аварайрської битви, багато вірменських дворян віддалилися в гори і важкодоступні ліси, включаючи Арцах, який стає центром опору проти Персії.[21]

Середньовіччя
Редагувати
Докладніше: Хачен та Карабах
З VII по IX століття Закавказзя перебувало під домінуванням Халіфату. Принци Арцаху у 7 столітті підпадали під вплив суверенного Сюніку.[22] На початку 9 століття два вірменські князі Сахл Смбатян та Єсаї абу Мусе повстали проти арабів та змогли створити два незалежних князівства — Хачен та Дізак. Два князівства стали царствами в кінці X ст.[23] Хачен потім був розподілений між чотирма синами Хасана I Великого, який помер 1201 року, хоча зрікся 1182 р.[24] Вірменія потрапила під Татаро-монгольську навалу і втратила свої землі, потім утворилася Кара-Коюнлу Джаханшаха після 1441[24], отримавши титул «меліка».[25]

Перська епоха
Редагувати
Мелікства були включені до Сефевідської Персії. Аббас I визнавав автономію краю.[26] Після розпаду династії Сефівидів та військового втручання Османської імперії в Східному Закавказзі, мелікства після революції Давіда Бека на короткий строк отримали незалежність між 1722 та 1730 рр..[27]

Надір Шах підтвердив автономію краю[28] у вигляді Карабаського ханства[29]. У 1747 році Панах Алі-хан Джаванширський, вождь туркменів в результаті заколоту вбиває Надір-шаха і шахом стає його племінник (син брата) Алікулі-хан, під ім'ям Аділь-шаха. Він відкинув іранський сюзеренітет в 1748 році[30]. Його син Ібрагім Халіл-хан припинив діяльність автономії останніх вірменських мелікств, які досі не визнавали його владу. Однак земля була повернута Іраном завдяки Ага Мохаммед хану[31].

Ханство тимчасово окуповано московитами під час москвинської експедиції до Персії в 1796[32], перед нападом на Іран[33].

Російська епоха
Редагувати
Докладніше: Вірменія у складі Російської імперії та Єлизаветпольська губернія
Російська імперія окупувала цей край 1805 року під час російсько-перської війни 1804 — 1813 року, приєднання підтверджене Ґюлістанським договором, підписаним 12 жовтня 1813 року.[34] А в 1868 році була включена до складу Єлизаветпольської губернії.[35
Після перевороту 1917 року територія Нагірного Карабаху стала предметом суперечки між Вірменською та Азербайджанської республіками.[36] Проте британці, що контролювали цей край після Першої світової війни дали згоду на призначення азербайджанського говерлора. 1919 року мали місце погроми вірмен.[37] 22 серпня 1919 р., представники краю підтримують тимчасову владу Азербайджану, до остаточного врегулювання (яке так і не прийшло) — питання на Паризькій мирній конференції[38]. Як наслідок, у березні 1920 року вірменське населення Шуші знищено, після чого до краю ввійшла вірменська армія[39].

Радянська епоха
Докладніше: Нагірно-Карабаська автономна область