Після епідемії SARS в 2002-2003 роках декількома міжнародними організаціями були опубліковані звернення до уряду Китайської Народної Республіки з метою припинення вживання в їжу та задля традиційного лікування диких тварин. Однак що? – Нічого. Урок не пройдений, ситуація повторюється. Минулого разу SARS-Cov-1 поширився з ринків провінції Гуандонг (виник від цівет), цього разу з ринків Уханю. Не хочу здатись не коректною, однак на мою думку, немає нічиєї глобальної вини, окрім китайців, які постійно їдять те, що їсти не можна. І вони це роблять не задля виживання. Це слідування традиціям і гастрономічним смакам. Та невже за це має бути ціною глобальна пандемія і сотні тисяч хворих людей?