На оповідання Христі Венгринюк кортить подивитися як на жіночий апокрифічний варіант Біблії або будь-якого іншого священного тексту. Пам’ятаєте, як у фільмі «Надновий заповіт» Жако ван Дормеля старому світу з Богом-чоловіком приходить кінець? Просто до панелі керування дістається дружина Бога, і у фільмі, нарешті, починається ера її панування. Здається, в оповіданнях Венгринюк відбулось щось схоже. «Народжуватися і помирати взутими» – це пізнання своєї тілесної природи. Тіло й сексуальність тут постають священними, любов – еротизованою, а довга дорога до Бога пролягає крізь ландшафти сучасності.