Уявляю. Туреччина. Кова в номері з коцапкою. Темно. Вона лежить на ліжку готова у дупєль, але весела. Кова ходить по кімнаті сумний. У роздумах. Їбати чи не їбати? Як потім повернутись в країну виіпавши коцапку? А як повернутись не виіпавши? Через 3 хвилини приймає рішення: будемо іпать!
Лягає зверху. По телевізору показують гру підорашки із якоюсь командою. І тут в голові проноситься: Как бы сейчас хотелось плюнуть в ебало Черчесова. А під боком лише сімпатічна коцапка. Довелося плювати в єбало їй.