Іншим яскрами прикладом є використання так званих "зелених чоловічків" маршала Пілсудського у своїй боротьбі проти Литви у 1919 році. Немаючи можливості здобути Вільно (сучасний Вільнюс – ІП) та Віленщину шляхом дипломатичних переговорів, маршал Польщі вирішив піти на провокацію.

Пілсудський заявляв майбутньому керівнику операції генералу Желіговському: "….в інтересах Польщі збурити у Вільні повстання місцевого населення, що дасть змогу західним дипломатам зрозуміти, що місто населене поляками, які не можуть і не хочуть перебувати під литовською чи російською владою…
…Ви маєте – продовжував він – форсованих маршем досягнути Вільно, узяти місто та навколишні землі під контроль і оголосити "незалежну державу", яку назвуть Центральною Литвою…
…Може настати хвилина, воли Ви матимете проти себе не лише позицію усього світу, а й Польщі. Може настати момент, коли навіть я буду змушений виступити проти Вас. Потрібно буде все взяти на себе. Цього я не можу Вам наказати. Таке не наказують."
Желіговський успішно здійснить свою провокацію. На початках Центральна Литва, як утворення, буде засуджена усім світом, і Польщею зокрема. Желіговського поляки, для годиться, назвуть "заколотником" і повідомлять, що нічого не можуть вдіяти.
Але вже через 2,5 роки – 20 лютого на своєму десятому засіданні Сейм Центральної Литви проголосує за приєднання до Польщі. Польський парламент проголосує за це 24 лютого.
Як бачимо, практика використання "зелених чоловічків" та утворення квазідержав була відомою у Європі ще 100 років тому. (с)

волинська різня ога