Perdomanoz
Я спробую так написати, щоб вас не образити.
Я поділяю для себе українців (тут важливо те, що саме українців) які емігрували на дві категорії:
1) Вимушена еміграція, коли ти їдеш через реальну загрозу твоєму життю.
2) Добровільна еміграція, коли ти їдеш, тому що тобі "взападло" змінювати умови існування в твоїй країні реальними діями.

Я зараз не буду нагадувати приклади учасників Гельсінської спілки, які почали "лупати скелю", коли СРСР був в повному розквіті.

Я буду казати про те, що відбувалось на початку 90-х. Нагадаю, що тоді СРСР вже не було, нікого не переслідували за політичні погляди, потрібно було брати і робити. Будувати власну державу.

До чого я це. Мої батьки мали можливість поїхати в еміграцію, в т.ч. до Канади, але вирішили залишитись і робити свою маленьку справу на своїх місцях, хоча було дуже-дуже скрутно. Так само намагаюсь робити і я, тому що зараз не Голодомор, не репресії і не окупація, а тому в мене немає жодної причини залишити територію моєї країни.

До чого це все. Дивно виглядають закиди людей з еміграції про те, що потрібно щось зробити не так, а інакше. Так і кортить сказати: "Хлопці ви обрали собі іншу країну, якщо хочете змінити цю, то повертайтесь і своїм прикладом покажіть як зробити краще. Ви ж українці?"