"Директор не сказав про ще один моментик. Виявляється,
що тут колись «лісові хлопці» зарізали місцеву вчительку.
З того часу не можуть знайти активного агітатора. Галина
Дмитрівна Колодій, котра діяла в цих краях як сумлінна
розповсюджувачка комуністичних ідей, вимушено приєдналася до числа героїв. Людиною її вважали великою,
могутньою навіть, чесною й трудолюбною, тому убивці,
звісно ж, будуть прокляті й людьми, і небесами. Її зачепив фронт, вона провела дуже важливу роботу тут, на місці, а тому боятися погроз не звикла: комуністи ніколи не
ховаються від горлорізів, бо знають, за ким правда. Вона
проповідувала Маркса і Сталіна, Енгельса й Леніна, вона
організувала піонерську й комсомольську групи. Товаришці
Колодій пригрозили, що вішатимуть вихованих нею піонерів на їхніх червоних галстуках, а комсомольські значки
засовуватимуть у задні, вибачте на слові, проходи. І навіть
коли їй прислали безпосередню письмову погрозу, де зазначили, як і коли убиватимуть, вона не злякалася. Галину
Дмитрівну в той час партія відзначила поїздкою до області
задля перегляду вистави у драмтеатрі, але вона не поїхала,
чекаючи націоналістичну банду вдома: комуністка навіть
дверей не зачиняла. Громадянку вбили уночі, смерть її можна назвати мученицькою. Вона, гордо припасувавши значок
коло серця, обв’язавши шию червоним галстуком, чекала,
перечитуючи працю Володимира Ілліча «Материализм и
эмпириокритицизм. Критические заметки об одной реакционной философии». …Іроди наглумилися над нею. Те
смертовбивство робили нелюди. Комсомольського значка
Галини Дмитрівни Колодій слідство так і не знайшло…" (с)

правдоподобно, чо...