- Коли чєлавек не такій как вобщє, потому одін такой, а другій такой! І ум у нього нє для танцеванія, а для устройства сєбя, для развязкі своєго сущєствованія, для свєдєнія обхождєнія. І когда такой чєлавек, єслі он вчьоний, подимється умом своім за хмари, і там умом своім становіться, подимється ще вище от Лаврськой колоколні! І когда он студова глянет вниз, на людей - так вони здаються йому такі... такі... махонькіє-махонькіє... еее, всьо одно як... пацюкі. Пардон... як кріси. Патамушта ета же челавеек! А тот которий он где-та он тоже челавек, невчьоний, но і... зачем же? Ето ж ведь очєнь і очєнь! Да! Да! Но - нєт.