Були у модного художника Шпікуляка дочки-тройняшки - Оксана, Соломія та Галя. Любив їх митець сильно, а як сповнилося дівкам 18 подарив їм по сьомому айфону. Та й каже:

- Ідіть, ото, покемонів ловити. Шоб по 10 кожна піймала. А де десятого зловите - там і судженого вашого зустрінете.

Пішла ловити Оксана та й зловила десятого на майдані, коло десантника мужнього. Пішла ловить Соломія - і надибала собі веб-дизайнера бородатого. А Галя безталанна була, тому десятого зловила на смітнику. Роззирнулася і ну кричати:

- Агов, суджений мій, де ти? Вийди, лебедику мій сизокрилий, хто б ти не був.

Аж тут вилазе з контейнера пацюк миршавий, та й мовить:

- Осьо я, тута, зоре моя вечірняя. Чо втікаєш, не бійся. Я насправді не Щур, а Альоша - Заколдований Борець з Режимом. Поцілуй мене ото. Нє не так. Не туда, нижче. З язиком. Ну вот, тепер правильно.