По грі і взагалі.
Динамо давно пора вирішити ким ми хочемо бути.

Клубом типу Челсі, АМ чи Ювентусу нам ніколи не бути. Грошей і так немає, а якщо в державі і справді почнеться боротьба з корупцією, то грошей буде ще менше, або й не буде взагалі.
Тому єдиний правильний варіант - це вистроїти школу гравців і продавати їх, як це робить Аякс або якесь Порто. Але тут треба сильна підтримка зі сторони держави, тому це теж поки що не варіант для нас.

Залишається одне: брати перше-друге місця в ЧУ, виходити щороку напряму, або в стиках в ЛЧ, отримувати за це якісь лями, намагатися вигравати кожен матч там і через кілька сезонів продавати людей, яких хочуть купити.
Саме це треба було робити ІМСу і Реброву: продавати Ярмоленка, награвати команду, яка буде незалежна від його настрою і далі продавати ще когось. На щастя молоді у нас хватає. Але вони тримають у клубі єдиного футболіста, за якого можна було б витягти копійчину.

Щодо гри. Перше чемпіонство і дійсно є заслугою Реброва, ба навіть друге. Але регрес в грі катастрофічний. Півтора року гри немає взагалі. В центрі поля де є Гармаш випускають Сидорчука. Я розумію, що адмін у нас Дєну не любить, але його псіхі можуть якраз бути наслідком того, що він не грає. Це коли ти як працівник даєш результат на роботі, а начальство на сімпозіуми і командіровки відпускає любімчиків. Вони ж всі там разом тренуються і добре знають, хто на що здатен.

Про Громова-Гладкого-Морозюка уже мільйон слів сказано. Дудар тут чуть не вмер від радості за Макаренка, але можу поспорити, що буде грати Антунеш. Просто тому що. Єдиний проблєск світла в цьому аду це Віда і Хач.