Так буває, коли обираєш тимчасову ганьбу, щоб здобути славу. А в підсумку не отримуєш слави й залишається з тавром ганьби.

Торік наша знаменита шахістка Анна Музичук вирішила стати видатною борчинею за права жінок і не поїхала на ЧС до Саудівської Аравії. Бо проти того, щоб грати у хиджабі. А що до того спокійно грала в цьому одязі в Ірані - то нехай.

Коли ж настав час проявити принциповість удруге і не поїхати на чемпіонат світу в країну, яка вже п'ятий рік перебуває у фазі війни з нашою державою, Анна скромно промовчала. І поїхала до Ханти-Мансійська. Вона і її сестра Марічка.

Шахістки зі Стрия на Львівщині сподівалися, що, немов боксер Усик, повернуться з Росії з перемогою і про їх "принципову позицію" всі забудуть.

Але не склалося. Сестри не просто програли, а поступилися представницям Росії: Анна у чвертьфіналі програла Александрі Костенюк, а Марія у півфіналі - Єкатєріні Лагно, львів'янці, яка свого часу погналася за грішми і змінила громадянство.

Але то вже історія. Тепер сестрички можуть забирати преміальні, повертатися у рідрий Стрий і знову розповідати казочки про любов до України.

могу в баночку пописать

Такие матчи, как вчера, вызывают внутренний конфликт у тех, кто ворчит о несправедливости статуса Андрея Пятова как беспрекословно основного голкипера сборной Украины. Мол, опытный вратарь раз за разом допускает ляпы, которые иногда сводят на нет все остальные старания партнеров.