*Сцена свидания Штирлица с женой в «Семнадцати мгновениях весны» признана одной из лучших в мировом кинематографе
— Говорят, вы едва не лишились роли в «Семнадцати мгновениях весны»?
— Просто я была слишком молода, что очень смущало Татьяну Лиознову. Во время съемок картины мне было тридцать пять лет, а моей героине, как и самому Штирлицу, лет на десять больше. Чтобы внешне я соответствовала Вячеславу Васильевичу Тихонову, меня «старили» всеми возможными средствами. В результате могла совершенно спокойно ходить по улицам — меня никто не узнавал. Только лет через десять, когда мне стукнуло сорок пять, начала слышать в свой адрес: «Ой, это же вы играли жену Штирлица!» Но, как говорится, дорога ложка к обеду. Для меня это узнавание было уже неважно.
— О том, как снималась знаменитая сцена в кафе «Элефант», до сих пор ходят легенды.
— Журналистов почему-то удивляет факт, что нас с Тихоновым снимали отдельно — сначала меня, потом его. Но в кино такое происходит сплошь и рядом. Отдельно снятые планы соединяются потом при помощи монтажа, так что ничего странного тут нет. Накануне съемок Лиознова мне даже сценарий не дала, сказала: «Приходи, поговорим». Мы с ней долго беседовали, она настраивала меня на роль. Хорошо помню, как режиссер говорила: «Ты его очень любишь, переживаешь, как он живет без тебя, о нем ведь и позаботиться некому! А самое главное, что вокруг фашисты, поэтому ты ничем не должна себя выдать — ни слова сказать, ни улыбнуться. Единственное, что можешь делать, — просто смотреть».
— Без партнера сыграть такую гамму чувств, наверное, очень трудно?
— Вот и я начала капризничать, заявив: «Не буду с этой железякой (имела в виду камеру) сниматься, пусть Тихонов приедет!» «Пожалей его, — взмолилась Лиознова. — Если мы позвоним, он, конечно же, приедет, но у него сегодня первый выходной за последние полгода». Я совсем пала духом, но тут произошло чудо: открылась дверь павильона и вошел Вячеслав Васильевич. Как он потом признался, захотел посмотреть на свою «жену». Тихонов сел рядом с камерой, и во время съемки этой сцены я смотрела только на него — в его совершенно необыкновенные глаза, в которые невозможно было не влюбиться. На следующий день все произошло с точностью до наоборот. Утром мне позвонила Лиознова: «Приезжай, Тихонов отказывается сниматься без тебя». Теперь уже я сидела рядом с камерой, а он на меня смотрел.

— О чем вы думали в тот момент?

— О том, что Тихонов — это не Тихонов, а разведчик Максим Максимович Исаев, а я — его жена. В общем, влезла, как в таких случаях говорят, в шкуру героини, прочувствовала ситуацию. Видимо, все у нас получилось, не зря же сцена свидания Штирлица с женой признана одной из лучших в мировом кинематографе.

— Правда, что жена Штирлица стала второй в вашем послужном списке ролью спутницы разведчика?

— Действительно, до этого я уже сыграла супругу Тульева в фильмах «Ошибка резидента» и «Судьба резидента». Сама не знаю, почему мне предлагают такие роли. Может, потому что я однолюбка? Мама воспитывала меня на классической русской литературе, а моим любимым произведением была поэма Некрасова о женах декабристов «Русские женщины».

-Штірліц ,а ви шахіст?
-Ну граю трохи -кмс А,,чому ви цікавиґесь, ,герр Мюллер ?
- Повз Вас тільки-но пройшла Ваша дружина ,по якій нерівно дихаєте та дуже давно не бачили ,а Ви занурились у книгу,роблячи вигляд,що читаєте й лишень ,коли вона пройшла дивились їй у слід поки вона не піднялась по сходах
Доречі,що за книжка ?
-Фактор Черчилля Людина,що змінила Історію "
-О,так Вона ще як змінила Історію ,а може ще змінить
-У Вас,герр Мюллер,що у руці?
-Мобільний А що ?
-Ось і відповідь на Ваше запитання

Арнольд Шварценеггер визнає, що він простий смертний, коли йдеться про старіння
Колишній губернатор Каліфорнії, зірка бойовиків і бодібілдер каже, що пам’ятає час, коли його тіло було «потужним». Зараз, у віці 76 років, він почувається зовсім не так.
Шварценеггер з'явився на SiriusXM «Шоу Говарда Стерна», де він сказав, що зберігає почуття гумору щодо старіння.
«Я ніби посміхаюся, тому що кожен день я дивлюся в дзеркало і кажу: «Так, ти поганий», — сказав він Стерну.
Він продовжив: «Подивіться на це тіло. Подивіться на грудні м’язи, які раніше були твердими, жвавими та справді потужними. Тепер вони просто висять там». Я маю на увазі, що в біса тут відбувається?»
Зірка "Термінатора" додав, що знає, що мав у молодості.
«Коли вас роками прославляли як цей вищий орган, і у вас є визначення, і ви бачите, як вени спускаються вниз з вашого живота, і ви бачите вени на верхній частині грудей, а потім розріз, ви повертаєте годинник на 50 років і ви «Стоїш там, і ти цього більше не бачиш», — сказав він..

Шварценеггер рекламував свою нову книгу. «Будь корисним», у якому він пояснює людям інструменти, які використовував для досягнення успіху в житті.
«Давайте підемо і навчимо дітей бути витривалими, виходити і займатися спортом, ходити і вчитися, боротися і іноді проходити через такі болючі моменти», — сказав він Стерну

Цей день у музиціuDiscover Music Search
Фредді Мерк'юріОпубліковано на 24 листопада 1991 рокуза Цей день у музиціФредді Мерк'юріФото Армандо Галло/Getty Images
Фаррох Булсара народився 5 вересня 1946 року на маленькому острові спецій Занзібар. Його батьки, Бомі та Джер Булсара, обоє були парсами (персами). Його батько, Бомі, був державним службовцем, працюючи касиром Високого суду для британського уряду. У 1954 році, у віці восьми років, Фредді відправили до англійської школи-інтернату Святого Петра в Панчгані, приблизно за п’ятдесят миль від Бомбея. Саме там друзі почали називати його Фредді, це ім’я також прийняла родина.

Він був божевільний від музики і програвав записи на старому сімейному програвачі, складаючи сингли, щоб постійно відтворювати. Музика, яку він зміг отримати, була переважно індійською, але була доступна і західна музика. Директор школи Святого Петра помітив музичний талант Фредді і написав його батькам, пропонуючи, щоб вони доплачували Фредді за навчання в школі, щоб він міг належним чином вивчати музику. Вони погодилися, і Фредді почав вчитися грати на піаніно.



У 1964 році багато британців та індійців через політичні заворушення на Занзібарі залишили свою країну. Фредді, якому було сімнадцять років, переїхав із сім’єю до Фелтема, Міддлсекс, і зрештою Фредді вступив до коледжу Ілінг, де отримав диплом графічного мистецтва та дизайн.

Після Джимі Хендрікса вибухнув на сцені в 1967 році, Фредді став палким фанатом. Пізніше через друга його взяли з собою на репетиції гурту під назвою Smile з Браяном Меєм на гітарі та Роджером Тейлором на барабанах. Фредді вразив цю пару і, натхненний Smile, почав експериментувати з музикою вперше після того, як покинув Індію.

Він дебютував наживо з групою під назвою Ibex у столиці шоу-бізнесу ніде – Болтоні, графство Ланкашир, у серпні 1969 року. Фредді все ще любив Джимі Хендрікса (одного разу він бачив, як Хендрікс виступав наживо 14 вечорів поспіль), і був великим фанатом Cream і нова група під назвою Led Zeppelin . Співак був неспокійним, він залишив Ibex (які тепер називалися Wreckage) і приєднався до гурту під назвою Sour Milk Tea, який працював – але Фредді не був задоволений.

Потім іронією долі він почув, що його старі друзі зі Smile шукають нового співака, і він, звичайно, отримав концерт. Був завербований басист Джон Дікон, Фредді змінив ім'я на Queen і, використовуючи свої навички мистецтва та дизайну, розробив логотип гурту – використовуючи знаки народження: дві феї для нього (Діва), два леви для Роджера та Джона (Лев) і краба для Брайана (Рак) і написав те, що стало першим хітом групи «Seven Sea Of Rhye». Якби тільки історії всіх груп були такими легкими!

Queen стали найбільшою групою у Великій Британії, і завдяки написанню пісень Фредді вони незабаром отримали низку хітів. Яскравий Мерк’юрі співав із гострим почуттям ритму, він міг легко переходити з одного регістру в інший. Він також мав велику музикальність. Його фрази були тонкими, делікатними або енергійними та різкими. Найбільш помітним аспектом його написання пісень був широкий спектр жанрів, які він використовував, серед яких були рокабілі, прогресивний рок, хеві-метал, госпел і диско. Як і всі найкращі гурти, Queen була командою з чотирма талановитими виконавцями пісень у їхніх рядах.

У кінці 1960-х років Мерк’юрі вперше почав розробляти « Богемну рапсодію », він грав частини пісень, які писав за фортепіано, і одна з його п’єс, відома просто як «Ковбойська пісня», містила тексти, які в кінцевому підсумку опинилися в завершеній версії. виготовлені роками пізніше. Увійшовши в їх альбом 1975 року «A Night at the Opera», цей трек мав величезний комерційний успіх, залишаючись у верхній частині британського чарту синглів протягом дев’яти тижнів і продавши більше мільйона копій до кінця січня 1976 року. Він знову досяг першого місця в 1991 року ще на п’ять тижнів, коли після смерті Мерк’юрі цю саму версію було перевидано, зрештою ставши третім найбільш продаваним синглом у Великій Британії за весь час.

13 липня 1985 року стало особливим днем ​​для Queen і Фредді. Це був день їх незабутнього виступу на Live Aid , приголомшливому шоу на стадіоні Wembley перед 72 000 людей. Queen забезпечили собі місце в історії, оскільки всі медійники, журналісти, шанувальники та критики одностайно погодилися: Queen вкрали шоу. У рецензії на Live Aid у 2005 році один критик написав: «Ті, хто складає списки великих рок-фронтменів і присуджує перші місця Міку Джаггеру, Роберту Планту тощо, винні у жахливому недогляді. Фредді, про що свідчить його виступ Dionysian Live Aid, був найбільш богоподібним з усіх».

У 2005 році опитування, організоване Blender і MTV2, показало, що Мерк'юрі був визнаний найкращим співаком усіх часів.

Особисто Фредді був дуже сором’язливим і усамітненим чоловіком, він також давав дуже мало інтерв’ю, залишаючи розмови з колегами по групі Мей і Тейлор. Мерк’юрі якось сказав про себе: «Коли я виступаю, я екстраверт, але всередині я зовсім інша людина». Перебуваючи на сцені, Мерк’юрі насолоджувався любов’ю публіки, яку знаменито відзначив Курт Кобейн у своїй передсмертній записці, коли він писав про те, як одночасно захоплювався Мерк’юрі та заздрив йому за його здатність.

Мерк'юрі помер від бронхопневмонії 24 листопада 1991 року у віці 45 років, лише через день після того, як публічно оголосив, що він ВІЛ-позитивний.

У нас є книга! Цей день у Music's Guide to Queen . Ця книга розповідає повну історію гурту та його учасників від періоду до Queen до пост-Freddie, усі студійні та концертні альбоми, 50 найкращих пісень Queen, відео, місце розташування Queen тощо…

Є достатньо американських приватних пілотів, готових захищати небо України, "я навіть поїду сам" – екс-пілот ВПС США Ден Гемптон. Інтерв'ю
Найсмертоносніший пілот F-16" американської авіації підполковник у відставці Ден Гемптон, позивний Two Dogs, брав участь у війнах у Перській затоці, в Косово та в Іраку. Протягом своєї 20-річної кар'єри у ВПС США він здійснив 151 бойовий виліт і має чи не найбільше військових нагород серед пілотів винищувачів США з часів війни у В’єтнамі, включаючи Пурпурове серце, чотири Почесні хрести льотних заслуг за надзвичайний героїзм та вісім "Повітряніх медалей" ВПС США за доблесть під час бойових дій у повітрі.
Також Гемптон тренував пілотів оперувати F-16 на Близькому Сході й був офіцером з обміну інформацією у ВПС Єгипту. Пілот консультує уряди США та союзників з питань боротьби з тероризмом і був генеральним директором приватної військової компанії MVI International.
Автобіографічна книга Гемптона "Viper Pilot: Мемуари про повітряні бої" стала бестселером New York Times і була перекладена на десяток мов світу. Інші книжки автора включають "Найманець", "Володарі неба: Пілоти винищувачів та повітряний бій", "Мисливці-вбивці", "Втеча", "Погоня за демоном" і "Операція «Помста»".

10 Facts About Blondie's Debbie Harry

1 липня 1945 року в Маямі, штат Флорида, народилася Анджела Трімбл. Якщо це ім’я не звучить знайомим, можливо, це тому, що ви знаєте її як Деббі Гаррі, співзасновницю та вокалістку культової нової хвилі та панк-рок групи Blondie. Хоча Гаррі багато розповіла про себе у фільмі Face It: A Memoir 2019 року , ось кілька фактів, які ви могли не знати про блондинку-бомбу та її групу.

Киянам представили брошуру з назвами перейменованих у 2014-2022 роках вулиць

Департамент суспільних комунікацій проводить масштабну інформаційно-комунікаційну кампанію щодо перейменувань у столиці, яка передбачає розповсюдження інфографічних матеріалів у соціальних мережах, розміщення зовнішньої реклами та виготовлення буклетів із перейменованими вулицями у кожному районі. Також видали загальний збірник, де знайомимо киян із новою назвою їхньої вулиці та постаттю, на честь якої вона найменована. Тобто наша мета – не просто позбавити від ідеологічних кліше та міфів російської імперської спадщини, ми хочемо, аби кияни більше знали про тих, на честь кого перейменували їхню вулицю", – зазначив директор Департаменту Роман Лелюк.
Для зручності користувачів перейменовані вулиці згруповані відповідно до районів столиці. Брошура доступна онлайн ЗА ПОСИЛАННЯМ

Антологія української поезії ХХ століття
550 гривень

Черчилль вважав ,що має повне право писати,навіть ,тоді ,коли обіймає посаду міністра Так само,як він продовжував роботу над "Світовою кризою ",ставши канцлером Скарбниці у 1924 році
І при тому він (чи радше якийсь геніальний бухгалтер ) вирішив ,що з моменту вдягненгя батькової канцелярської мантії він припинить бути "аатором"
А це означало,що величезна отримувана ним платня (яка загалом становила 20 тисяч фунтів стерлінгів ) буде класифікуватися не як "прибуток " ,а" приріст капіталу "
Результат був просто нечуваний Черчилль не заплатив ані пенні податку "Pol Roger " лийся рікою
("Pol Roger "-вишукане' французьке шампанське відоме своєю історією ,оригінальним смаком та високою ціною Лише повний бевзь писатиме не заради грошей ,часто повторював він,цитуючи Семюеля Джонсона Проте ,звісно,у його випадку це твердження далеке від правди Він писав також в через те,що того вимагав його темперамент
Письмо (або живопис або укладання цегли )для його творчо -депресивної особистості було способом утримати на прив'язі "чорного пса" депоесії
(Black diog -назва ,яку Вінстон Черчилль дав своєму депресивному стану )
вВикламти двісті цеглин чи написати дві тисячі слів на день-він писав ,щоб відчути те звільнення ,яке приходить із цими заняттями
Та понад усе він писав свої журналістські чи історичні чи біографічні праці тому,що для Вінстона Черчилля вони були,адаптуючи вислів Клаузевіца про війну ґ("Війна-це продовження політики тільки іншими засобами" (с))-продовженням політичної справи тільки іншими засобами
Ці нестримні літературні зусилля були його наймогутнішою зброєю у найрізноманітніших компаніях-чи в питанні незалежності Індії чи проти самовпевнених амбіцій Гітлера
Боріс Джонсон "Фактор Черчилля Як Одна Людина Змінила Історію ",
Харків,Vivat,2019
стор 90

Неіронічно схвалюю підтримку вітчизняного книговидання.
Центр книговидання у нас історично в Харкові, тому воно зараз переживає особливо важкі часи.

З Буквиці
"Читати модно!
Будь в тренді! "
Зі Світоча
"Я люблю Україну !"

Одне з двох:
або ви відійшли від екрану і нас читає ваш кіт, або вас справді зацікавила ця сторінка.
Якщо друге, то підтримайте проєкт і ми станемо іще кращі!
Підтримати проєкт
щомісяця
одноразово
100
₴
150
₴
інша сума
ПІДТРИМАТИ ПРОЄКТ
вибачте, я — кіт

216
Але ж цінність Книги не вимірюється сторінками...

Одного разу в Голлівуді
Квентін Тарантіно

Уривок з книги "Фактор Черчилля" Боріса Джонсона
Черчиль і війна 1940 рік Під натиском Третього Рейху одна за одною падають країни Коли приходить час Великобританії,то є достатньо тих,хто вважає ,що з Гітлерлм треба домовлятися

Німецький книжковий ринок належить до найбільших у світі. За оборотом він випереджає у Німеччині і кіно, і музику, і навіть індустрію комп'ютерних ігор. Недарма Франкфуртський книжковий ярмарок є найбільшим на планеті.
Понад сім тисяча експонентів із близько 100 країн світу приїхали на Франкфуртський книжковий ярмарок, який цього року відзначає свій 70-річний ювілей. Вони привезли з собою понад 400 тисяч найменувань - від друкованих книжок до географічних карт та електронних видань.

Я знав про його ораторську майстерність ,а мій батько (як і батьки багатьох із нас ) постійно цитував його знамениті фрази Та вже тоді мені
було відомоо ,що цей рід мистецтва відмирає
Знав я і про його схильність до жартівливих та геть безпардонних висловів ,що навіть на тогочасні стандарти не були політкоректними
Вечорами нам розповідали неймовірні історії ,наприклад ту ,де Черчилль сидить собі у вбиральні і тут йому повідомляють ,що з ним бажає побачитися Лорд-Хранитель Малої печатки А він відповідає :
-Я зайнятий ,бо власне збираюся захоронити свою малу печатку (с)

Також ми пам'ятали ту ,де Бессі Бреддок ,член парламенту від соціалістів ,якось дорікнула Черчиллю ,що той п'яний ,на що той з неабиякою грубістю відповів :
-Принаймі я вже завтра вранці буду тверезий ,а ви так і залишитесь потворна (с)

Розділ 7. СУТІНКИ ОЛІГАРХІВ

Згадую розмову з Коломойським, який був категорично про-
ти ухвалення закону, що обмежив би його вплив у найбільшій
нафтовій компанії країни - «Укрнафті» (виручка в 2014 році -
27,9 млрд гривень, приблизно $2,5 млрд). Контрольним пакетом
акцій «Укрнафти» володіє держава в особі «Нафтогазу». Але фак-
тичний контроль над компанією до недавнього часу зберігав Ко-
ломойський з партнерами, які володіють приблизно 43% її акцій.
Не буває бідних нафтовиків, але «Укрнафта» - це типовий
приклад бідної нафтової компанії. Держава роками не могла от-
римати дивіденди. Писали, що генеральний директор компанії,
який працював в ній до літа 2015 року, бельгієць Петер Ванхе-
ке, отримував додаткові виплати • Відновлення державного кон-
тролю над компанією бу ло одним із лейтмотивів коаліційної
угоди, укладеної переможцями парламентських виборів у грудні
2014 року.
Позиція уряду у діалозі з Коломойським виглядала таким
чином. Є два партнери - держава і приватний бізнесмен, який
володіє 40% акцій державної компанії. Держава, володіючи кон-
трольним пакетом, повинна мати можливість: а) скликати збори
акціонерів, б) змінити менеджмент.
Побоювання Коломойського було нескладно зрозуміти.
Частка в «Укрнафті» не єдиний актив групи «Приват» у нафто-
1 Лобі в «Укрнафті»: Коломойський доплачував іноземним топ-менедже-
рам, РБК-Україна, 14.09.2015, https:/ /www.rbc.ua/ukr/news/kьlomoyskiy-platil-
inostrannym-top-menedzheram-1442214 788.html

газовому бізнесі. Група володіє єдиним працюючим в Україні
великим нафтопереробним заводом. Що буде, коли держава
(хоч би що ми в даному випадку розуміли під цим терміном)
приведе в «Укрнаф'І')')> неадекватних менеджерів, які перекри-
ють групі «Приват» кисень і самі почнуть грабувати компанію?
Уряд пропонував Коломойському виходити з того, що дер-
жава та його група - два нормальних, законослухняних європей-
ських партнери. До того ж той факт, що держава, яка володіє кон-
трольним пакетом, не може скликати загальні збори акціонерів,
погано впливає на інвестиційний клімат в Україні в цілому. Вихо-
дить, що такого самого права позбавлені власники 50% + 1 усіх
шших шдприємств.
19 березня 2015 року уряд усунув менеджера, якого пов'язу-
вали з Коломойським, від керівництва компанією «Укртранс-
нафта» - монопольного оператора системи магістральних наф-
топроводів, який на 100% належить державному «Нафтогазу».
Годині о десятій вечора Коломойський подзвонив мені зі словами:
- Зі мною 150 людей, ідемо в «Укртранснаф'І')')> визволяти
керівника, там якесь беззаконня коїться.
Я був уже в курсі того, що в компанії відбуваються бурхливі
події. Один з народних депутатів розповів мені, що бачив у будівлі
«Укртранснафти» півсотні міцних хлопців з чохлами для тенісних
ракеток, в яких носять автомати.
В інтонації Коломойського був якийсь кураж. Невдовзі після
нашої розмови він публічно образив журналіста радіо «Свобода».
Коли в ту ніч Коломойський з'явився в адміністрації, він був
так само збуджений, але ні в його словах, ні в його поведінці я не
побачив однозначної упевненості, що він діє правильно. Чи то у
нього скребло на душі через образу журналіста, чи то він розумів,
що ситуація в цілому вийшла за межі пристойного.

Суд оккупантов не может быть справедливым по определению"
Cегодня на процессе в Ростове-на-Дону по делу о так называемых крымских террористах государственный обвинитель попросил суд назначить украинскому режиссеру Олегу Сенцову наказание в виде 23 лет колонии строгого режима с ограничением свободы на два года. Для другого обвиняемого, Александра Кольченко, прокурор попросил 12 лет лишения свободы с ограничением свободы на один год и шесть месяцев.

Сенцов и Кольченко отказались участвовать в прениях сторон. Защита призвала судейскую коллегию полностью оправдать обвиняемых, которые выступили с последним словом.

Сенцов: Я все-таки надеюсь, что вообще это будет мое не последнее слово все-таки... Я тоже, как Саша [Кольченко], не буду ни о чем у вас просить, снисхождение здесь испытывать, всем все понятно... Суд оккупантов не может быть справедливым по определению. Ничего личного, Ваша честь!

Я про другое хочу сказать... Понтий Пилат – такой был персонаж. Он, когда просидел на Луне много лет, подумал про свой поступок... Потом, когда его простили, он шел по лунной дорожке и говорил Га-Ноцри: "Ты знаешь, ты был прав, самый страшный грех на земле – это трусость". Это написал великий русский писатель Булгаков в книге "Мастер и Маргарита", и я с ним согласен. Трусость – самый главный, самый страшный грех на земле. Предательство – это такая частная форма трусости.

Большое предательство начинается иногда с маленькой такой трусости... Когда тебе надевают мешок на голову, немножко бьют, и через полчаса ты уже готов отречься от всех своих убеждений, оговорить себя в чем угодно, оговорить других людей, только чтобы перестали бить. Я не знаю, чего могут стоить твои убеждения, если ты не готов за них пострадать или умереть...
очень рад тому, что Гена Афанасьев (свидетель обвинения на процессе, отказавшийся от данных первоначально показаний и заявивший, что они были получены под пытками. – РС) смог перешагнуть [через] себя. Он оступился, но, в конце концов, понял, что есть еще шанс, и совершил очень мужественный, очень правильный поступок. Я очень был удивлен этим и рад за него. Не в том даже дело, что будет большой скандал, какая-то будет проблема – нас оправдать. Нет, этого ничего не будет. Я рад за него, что он будет жить дальше и ощущать себя человеком, который не струсил, хотя продолжают ему угрожать, давить на него, бьют ногами, угрожают ему. Но он уже... сделал шаг в ту сторону, шаг правильный, и обратно уже не вернешься. Я очень за него рад.

Я уже год пребываю в вашей прекрасной стране и смотрю ваш телевизор. Программы "Вести", "Время" – это очень хорошие передачи. Ваша пропаганда отлично работает. Большая часть населения России верит тому, что они говорят: Путин – молодец, на Украине фашисты, Россия делает все правильно, кругом враги. Очень хорошая пропаганда. Но я также понимаю, что есть люди более умные, как вы, например, здесь, власти предержащие. Вы же прекрасно понимаете, что нет никаких фашистов на Украине, что Крым забрали незаконно, а ваши войска присутствуют в Донбассе. Даже я, находясь здесь, в тюрьме, знаю, что ваши войска в Донбассе. У нас весь изолятор набит ополченцами, которых туда отправляют, как героев, на ваших танках, с вашим оружием. Они там воюют, думают, что их здесь ждут, возвращаются, беря с собой боеприпасы, их принимают на границе и дают им сроки. И они удивляются: "Как, за что? Мы же вроде герои, нас так провожали..." Не понимая, что работает этот поезд в одну сторону. Даже здесь, в тюрьме, это знают.

А зачем растить новое поколение рабов, ребята?
Я здесь, в тюрьме, встретился с гэрэушником, вашим офицером, солдатом, точнее, его по другому преступлению судят, он участвовал в захвате Крыма. 24 марта они на кораблях прибыли в Севастополь и блокировали как раз военные части. Он как раз ту часть блокировал, которую я снабжал и вывозил. Такая, да, интересная штука. И он же участвовал, его бригада участвовала в иловайском котле, который разбили российские военнослужащие.

Судят Сенцова и Кольченко
Судят Сенцова и Кольченко

Это факты, которые лежат на поверхности. Если ты не зажмуриваешься, ты их видишь. Вот стоят, например, ваши трубадуры режима, и они тоже неглупые парни, они все знают, как оно есть, но продолжают врать, как бы продолжают делать свою работу, находя внутри себя какое-то оправдание. Наверняка они себя оправдывают: надо кормить детей, надо что-то делать... А зачем растить новое поколение рабов, ребята?

Но кроме этих всех, еще есть часть населения России, которая прекрасно знает, что происходит, которая не верит в байки вашего агитпропа, которая понимает, что происходит на земле и в мире, какие ужасные преступления совершает ваше руководство, но эти люди почему-то боятся. Они думают, что ничего нельзя изменить, что все будет как есть, что систему не сломаешь – ты один, нас мало, нас всех замуруют в тюрьмы, убьют, уничтожат... И сидят тихо в подполе, как мыши.

У нас тоже была преступная власть, но мы вышли против нее. Нас не хотели слышать – мы стучали в мусорные баки. Нас не хотели видеть власти – мы поджигали покрышки. В конце концов мы победили. То же самое произойдет у вас рано или поздно. В какой форме – я не знаю, и я не хочу, чтобы кто-то пострадал, просто я хочу, чтобы вами больше не правили преступники
Судья: Это не в рамках процесса. Мы же обсуждаем узкие вопросы. По закону вы не можете говорить обо всем.

Сенцов: Я заканчиваю уже, Ваша честь!

Судья: Да я вас не перебиваю, просто...

Сенцов: Я понял, что вы меня не перебиваете, да... Так что единственное, что я могу пожелать этой третьей, информированной части населения России, – научиться не бояться!

почему бы бывшему президенту Грузии не рассказать не про крым, а про абхазию и южную осетию? Как там его "Евросоюз и НАТО" толи кинули, толи спасли? Это было бы интересно.
А мнение Дэвида Бэкхема про Формулу-1 - то таке...

Ізраїль ,який іноді називають "нацією в уніформі" витрачає на оборону ,7 відсотків ВВП За чисельності населення (8.3 млн )він тримає напоготові тільки в сухопутних частинах ,177 тисячну армію і може у разі потреби мобілізувати 445 000 резервістів
Україна витратила у 2015 р на Збройні сили та правоохоронні органи більше 5 відсотків

Чисельність ЗСУ 250 тис ,а резервістів 700 000
Зрозуміло,що в професійному відношенні нашим Збройним силам ще є чого повчитися у ізраїльтян

Отже треба вчитися
Серед іншого в ізраїльській армії мені імпонує те,що рнзервісти проводять аійськові збори у складі того ж підрозділу ,в якому вони проходили строкову службу
(В Ізраїлі вона сягає 36 місяців для чоловіків й 24 для жінок )


Вони не втрачають зв'язок один з одним і у мирному житті - вітають одне одного зі святами ,разом відзначають дні народження )
Чому це важливо ? Опинившись на полі бою бійці знають , що поруч із ними не випадково людина ,яку вони вперше р побачили місяць тому ,А друг з яким їх пов'язують іноді десятиліття спільного життя
Таким чином Ізоаїль створює налагоджені підрозділи з найміцнішиии зв'язками між бійцями

В рамках проекта «Выдающиеся украинцы» состоялась презентация книги «Лобановский. Наука побеждать» известного украинского путешественника, писателя, заслуженного журналиста Украины и основателя Национального Реестра Рекордов Украины Валентина Щербачева.

Додайте до цього не скоординованість -і ви отримаєте модель держави ,в якої нема ні стратегії,ні топ-менеджменту
У такій державі вкрай важко втілити в життя будь-які управлінські рішення
Майже недієздатний дежавний апарат -а в країні війна,зростання внутрішньополітичної напруги ,поглиблення економічного спаду

Відчуття зупиненого часу ,посилювалося в ході спілкування з чиновниками Дуже швидко я переконався в тому ,що середній рівень держслужбовців дуже низький
Причина-негативний відбір:
На держслужбу приходили люди,які не зуміли знайти себе ні у приватному секторі ,ні у суспільному житті
Це не означає,що в Україні зовсім немає кар'єрних чиновників високого класу
До них належить й міністр закордонних справ Павло Клімкін ,посол у США Валерій Чалий ,мої заступники Констянтин Єлісєєв та Олексій Дніпров,і губернатор Харківської області Ігор Райнін Можу назвати ще десяток прізвищ ,але це виняток,а не правило
Інше прикре відкриття -не готовність чиновників працювати на результат небажання приймати рішення
Вихідцю з бізнесу мені було некомфортно мати справу з людьми,які постійно чимось зайняті ,але ця їхня зайнятість ні до чого не приводить Це страшенно дратувало
Третє,що мене вразило ,-у багатьох людей ,зокрема й тих ,хто пройшов Майдан ,було відсутнє розуміння того ,що країна змінилася ,що "жити по-новому" -це не просто передвиборча гасло Петра Порошенка,а вимоги історичного моменту
Влітку 2014-більшість вищих чиновників та пов'язаних з державою бізнесменів і далі жили у старій парадигмі
Так розкрадань поменшало,корупційні потоки обміліли ,але державний бюджет ,як і раніше ,сприймався як головна годівниця

"Когда прочитал новости о разгоне студентов, я не смог дозвониться сыну, который тогда жил в Михайловском переулке. После этого на своей странице в фейсбуке я разместил пост о том, что как гражданин и представитель народа (а значит, сам народ) имею право на свою точку зрения, а потому никто не имеет права закрывать мне рот. Поэтому иду в парк Тараса Шевченко, чтобы продемонстрировать свою позицию.

Потом увидел, что кроме полусотни пропущенных звонков, появилось миллион сообщений. Большинство звонков было от руководства клуба, сообщений – от близких мне ребят. Еще был номер и просьба позвонить по нему в любое время суток. Я набрал его и вышел на разговор с Григорием Суркисом.

Очень жесткий, очень долгий, очень предметный разговор о том, что я как капитан "Динамо" ни в коем случае не имею права вот так выражать свои мысли и идеи. И что, тем более как киевлянин, как известный футболист, который для многих является кумиром и объектом для подражания, я не могу себе позволить высказываться в таком ключе.

Мы тогда долго спорили. Я пытался искать аргументы и отстаивать свою позицию. Разговор получился бесконечным, мы вспомнили тогда фактически всю мою биографию с того мгновения, как я пришел в "Динамо". Но в моем посте не было ни слова пафоса: я полностью поддерживал ценности, во имя которых тогда вышли студенты.

Дал слово – держи его. Если пообещал что-то сделать, доведи обещанное до конца. В конечном итоге я не отступил. Но тот жесткий разговор с Григорием Суркисом, а потом на следующий день и с Игорем Суркисом, которому я также пытался объяснить, что чувствую и почему так написал, все еще лежал на душе тяжелым грузом.

Игорь Михайлович сказал, что у него ко мне как у президента "Динамо" нет никаких вопросов. Но именно в ту ночь у меня в волосах появилась не одна седая прядь: поседеть за ночь – отнюдь не метафора", – написал Шовковский в своей книге

Взагалі я не була великим прихильником Майдана Я Боюся,коли така кількість людей збирається в одному місті В цей час я ще й була вагітна ,і якось мені потрібно було потрапити до одного банку в тому районі Довелося дзвонити Олегу,домовлятися ,щоб він мене зустрів і провів
Пам'ятаю,що у самий розпал революції ми збиралися зустрітися з головою Держкіно Катериною Копиловою Треба було якось забрати Олега ,але до Майдану було проїхати неможливо ,тому ми домовилися,щоипідберемо його на Інститутській Під'їжджажмо ми туди і бачимо Олега ,який виходить у жахливій куртці з білим паперовим пакетом в руках
Коли він сів у машину ,ми відчули просто скажений запах горілого Це був просто якийсь жах Я його запитую : "Олега що це в тебе в руках? Ми ж йдемо до голови Держкіно ' ,а він відповідає :
Це каса Автомайдана,я не можу це ніде залишити ,тому ношу з собою " І ось в такому вигляді -я вся така пристойна ,в сукні,і він у жахливій куртці ,весь просякнутий запахом вогнища і з затяганим пакетом Автомайдана ,-ми пішли на зустріч Потім цей запах моментально заповнить кабінет Копилової

--
Олександр Мимрук "Олег Сенцов",Харків,Фоліо,2017
стор 133-134

Я бачила Олега на Майдані З нього перла якась неймовірна енергія та самовіддача Все,що він робив робилося не на сто,а на двісті відсотків Мені здалося,що це дуже характерна для нього риса Мабуть,і на Майдані він опинився не просто тому,щоивсі туди пішли У таких людей,як Олег подібні рішення проходять через ретельне осмислення,аналіз і вже потім починають втілюватисьту якусь дію Йому неможливо нічого нав'язати
Там же стор132-133

Ми тоді з чоловіком жили на вулиці Саксаганського,попяд з Будинком кіно В якийсь момент ,дуже спонтанно подзвонив Олег і говорить,що зараз прийде Він мене ні про що не попереджав,не казав ,що має приїхати Виявилося,що він у Києві через Майдан
Перші декілька днів він жив переважно у самому наметовому містечку на самому Майдані,аое коли зрозумів,що постійно там перебувати неможливо (бо потрібно і помитися,і нормально поспати ,він почав приходити до нас ,тим більше,що жили ми неподалік від тих подій Вийшло так ,що вночі він був на Майдані,а вдень відпочивав у нас Інколи,він приходив увечері й вони з моїм чоловіком сиділи на кухні та говорили про Майдан
Пам'ятаю,як він потім приносив бронежелети і каску,приносив показувати автомайданівський бейджик Розповідав,що за нього дають купу років,якщо з ним упіймають
--
Олександр Мимрук "Олег Сенцов",Харків,Фоліо,2017 стор 133

Взагалі 2012 рік стане справжнім бенефісом для Олега ("Гамер" та "Носоріг"(лише стадія сценарію-фільм не встигнуть зняти-прим Скорпа)
Обидві його повнометражні роботи отримують відзнаки ,у тому числі й грошові Це дасть нам можливість нормально працювати над майбутнім фільмом
Почати знімати ми планували на початку 2014 року Вже розпочався кастинг,були підібрані потрібні локації
За великим рахунком,коли Олега заарештували,у нас було вже все готово ,щоб починати фільмування і майже вся команда,що працювала над "Гамером",продовжувала вже свою роботу на новому проекті
---
Олександр Мимрук "Олег Сенцов",Харків,Фоліо,2017
стор 100

На самому початку Олег взагалі нікому нічого не сказав ,А просто сів у машину й поїхав
Я в цей час жив вже у Севастополі й працював у місцевому театрі .Я саме готувався до прем'єри вистави,дуже інтенсивно працював і навіть не знав,що десь щось відбувається Телевізор я не дивлюсь та й нічого хорошого там ніколи не показували Але,коли побачив,що Олега немає ,А в Києві щось відбувається ,я відразу зрозумів,що він там Час від часу він приїздив у Крим,але в-основному постійно перебував на Майдані -від початку і до кінця
Там же,стор 132

Та на жаль,від того самого "Жовтня" у новий"Жовтень" перейшло небагато За великим рахунком ,про старі інтер'єри нагадує лише стара гранітна підлога

Собака-це режисер А сучасна кіноіндустрія крутить режисером як хоче і хто хоче За логікою,собака має вертіти хвостом То це ж свого роду метамофора

Автор: Олександр Мимрук
Мова видання: українська
Мова оригіналу: українська
Обкладинка: тверда
Кількість сторінок: 400
Жанр: Класична і сучасна проза та поезія
Серія: Мемуари та щоденники
Рік видання: 2017
ISBN: 978-966-03-7968-8

Напевно, зараз немає людини, яка не чула б ім'я Олега Сенцова - аж надто гучним був суд над ним і неймовірним вирок: двадцять років ув'язнення. Кінорежисер, сценарист, письменник був засуджений за нібито терористичну діяльність. І незважаючи на протести громадськості, звернення до найголовнішого керівництва країни, яка звинувачує Сенцова, він до цих пір перебуває в неволі.
Ця книга складається зі спогадів людей, які добре знали Олега, з уривків його книг і сценаріїв до фільмів, а ще з витягів протоколів допитів свідків, які проходять у цій сфабрикованій справі. У ній багато фотографій - і з домашнього архіву, і з залу суду.
Хоча, як стверджують рідні та друзі, Сенцов ніколи не любив говорити про себе, за нього говорять його твори, і перш за все практично автобіографічні розповіді. А ще до свого затримання він написав книгу, назва якої повністю відповідає змісту - «Купіть книгу - вона смішна». Вона вийшла у видавництві «Фоліо» і російською, і в перекладі українською.

Боротьба за звільнення Сенцова триває.

Зовнішнє і внутрішнє становище України у 2017 році: аналіз проблем і варіанти рішень
Паперова: 550 грн.

Автор: за редакцією Володимира Горбуліна
Мова видання: українська
Мова оригіналу: українська
Обкладинка: тверда
Кількість сторінок: 928
Жанр: Історична, політична література, мемуари
Серія: Окреме видання
Рік видання: 2018
ISBN: 978-966-03-8046-2