Володимире Івановичу, крізь роки виглядає, що "Динамо" почало грати дуже яскраво з самого початку сезону-1974/1975.

– Не відразу. Розпочали ми 1974-й дуже важко. Ми зіграли внічию з "Зорею", з великими труднощами виграли в Києві від "Шахтаря", чимало зусиль доклали, щоб здолати в Москві "Динамо". Шапкозакидацьких настроїв не було, але кожне очко доводилося вигризати. Розбіглися ми лише під завершення першого кола. Лише тоді почали здобувати впевненість у власних силах. Особливо ж віра зміцнилася після того, як пройшли в першому раунді Кубка кубків болгарський ЦСКА. На виїзді ми перемогли 1:0, а напередодні матчу-відповіді під час якоїсь командної гулянки трохи випили. Завершилося все сутичкою окремих гравців. На ранок були збори, на яких Лобановський сказав: "Ми, тренери, зробили все, що могли, але враховуючи те, як ви себе вели, за результат відповідати не можемо". Проте вийшли і вирвали на останніх хвилинах перемогу 1:0.