Цілу полицю у моїй книжковій шафі займають книжки, присвячені лише одному питанню: чому одні країни багаті, а інші бідні.
Якщо відкинути тимчасові сплески багатства, породженого найбільш популярним на даний момент природним ресурсом (сьогодні це нафта, а вчора і завтра щось інше), то відповідь висловлена по-різному, але суть одна.
Багаті країни є багатими, бо коли у них є складні проблеми (а в кого їх нема?), вони застосовують для їх вирішення такі підходи:
-- застосування правил розв'язання проблем,
-- розв'язання проблеми спеціально підготовленими для цього людьми,
-- консультування з тими, хто знає (експерти),
-- консультування з тими, чиїх інтересів торкається (стейкхолдери),
-- залучення до розробки рішень людей з різним фахом та поглядами (інклюзивність),
-- перенесення розгляду проблеми поближче до самої проблеми (децентралізація),
-- дослідження варіантів,
-- дискусії (колегіальність)
тощо.
Бідні країни є бідними, бо коли у них є складні проблеми (а в кого їх нема?), вони застосовують для їх вирішення такий підхід:
-- ухвалення рішень лідером на основі інтуїції та консультацій з кількома людьми, яким він / вона довіряє, але які нічого не знають про проблему.
Все решта є наслідком. Ви скажете, що причини бідності країн полягають у незбалансованих бюджетах, боргових ямах, провальних політичних авантюрах, сумнівних ідеологічно мотивованих економічних експериментах, непотрібних війнах, жадібності політиків, олігархічних впливах, корупції тощо. Але все це є наслідками вищенаведеного.
Я дуже спростив, але, сподіваюся, пояснив доступно.
Пекар.
Можна це витатуювати на лобі виборцям Зеленського
+6