Не важно, первое, даже страны Прибалтики не падут за день. второе - джин будет выпущен и маховик войны запущен, в обычной войне шансов рашки не будет никаких

Ми побачимо, наприклад, військово-морські навчання РФ, Ірану та Китаю в Індійському океані. По завершенні яких кораблі Тихоокеанського флоту РФ рушили не в бік Владивостока, а кудись у діаметрально протилежному від порту приписки напрямку. Водночас із своїх портів вийшли військові та військово-десантні кораблі Північного і Балтійського флотів РФ. Експерти кажуть, що мова взагалі про усі російські кораблі, які так-сяк можуть триматися на воді.

Нушож... Вашингтонські запорожці написали свого листа московському сцарю, аналогічного листа послало йому і Військо реєстрове Північноатлантичне. Сцарь, отримавши ці послання, затихарився та зник з радарів. Наверно, сидить при лучині та повільно шевеля губами читає по складах. А потім дивиться у холодне, зимове, зоряне небо і виє.
І поки Хуйло виє, заваримо собі доброї кави, або смачного чаю та вмостимось зручненько. Бо саме час неквапно окинути спокійним поглядом геополітичний ландшафт, зрозуміти що там і до чого та куди ситуація розвивається. Ітак.

Тексти згаданих листів від США та НАТО поки не опубліковані. Але їхні автори так багато про них розповідали, а головне – діяли -, що про зміст адресованих Хуйлу послань здогадатися зовсім нескладно. Й узагальнено відповідь США та НАТО можна було б звести до слів «Potsilui u sraku nas». Але це була б спрощена трактовка їхніх, прекрасних у своєму нахабстві, посланій.

Нагадаю – мова про відповідь Хуйлу на його хамський ультиматум: повернути НАТО до меж 1997 року і відмовитися від прийому до Альянсу нових членів. А головне, щоб у НАТО не приймали Україну. Й усе це має бути зафіксовано письмово у вигляді «Гарантий безопасности РФ». США погодилися дати йому письмову відповідь, але відповіли приблизно так: «сіє нєвозможно, Владімір. І ето даже нє обсуждаєтся. Но давайте, Владімір, поговорім о вас». Ну й далі, очевидно, іде перелік вимог США та НАТО. Серед яких, судячи з усього, центральна вимога - прибрати свої війська не лише з України, але – і це дуже важливо – із Грузії та Молдови. Вірогідно, там містяться іще якісь вимоги, це нам стане зрозуміло трошки згодом. Але в цілому картина ясна – на черговий воєнний шантаж Москви США, на відміну від попередніх подібних випадків, відреагували дуже жорстко. Значно жорсткіше, ніж очікував Хуйло. Оце і є та здорова, надмірна реакція («overreaction»), про яку ми днями говорили.

Риторика та практичні дії Білого Дому і їхніх союзників у ході цього раунду протистояння з РФ дійсно виглядають на перший погляд аж занадто різкими. І навіть десь неадекватними. Але лише в очах людей, які ніколи не мали справи з гопніками. От у Німеччині новий коаліційний уряд про існування гопніків, а відтак про єдину ефективну тактику спілкування з ними, вірогідно зовсім нічого не знає. Тому Берлін спостерігає за реакцією США й Великої Британії здивовано кліпаючи очима. Деякі інші країни також, очевидно, вважали, що не варто так уже гнівно реагувати на явний блеф Хуйла. А те, що це лише блеф, ніхто з серйозних західних аналітиків, схоже, не сумнівається.

Між тим, розумні люди в Білому Домі вирішили (а може їм хтось розумний підказав), що не варто гадати – блеф то чи не блеф. Краще реагувати так, ніби Хуйло і справді збирається воювати, а в такому разі найліпша лінія поведінки – відповідати на погрози гопніка трикратними погрозами. А на його недружні дії – діями трикратно недружнішими.

Ось ми з вами увесь цей час уважно спостерігаємо за тим, що діється навколо України. Це зрозуміло, бо сучасний світ, як відомо, україноцентричний. І для нас важливішими є кількість батальйонних тактичних груп коло українського кордону, хід маневрів у Білорусі чи кількість привезених з Далекого Сходу ракет «Іскандер». Але іноді варто поглянути на ситуацію ширше. Що ж ми побачимо.

Ми побачимо, наприклад, військово-морські навчання РФ, Ірану та Китаю в Індійському океані. По завершенні яких кораблі Тихоокеанського флоту РФ рушили не в бік Владивостока, а кудись у діаметрально протилежному від порту приписки напрямку. Водночас із своїх портів вийшли військові та військово-десантні кораблі Північного і Балтійського флотів РФ. Експерти кажуть, що мова взагалі про усі російські кораблі, які так-сяк можуть триматися на воді. І все це на тлі балачок про «кузькіну мать» Америці та про встановлення якихось ракет та російських баз на Кубі і в Венесуелі.

Чи бачать усе це США? Звичайно. Як реагують? Так само – трикратним overreaction, до якої залучають і флоти союзників по НАТО. Так, ми бачимо, наприклад, новенький фрегат королівського флоту Норвегії «Фрітьоф Нансен». Який ще у грудні минулого року вийшов із Осло та у повному ракетному й мінно-торпедному озброєнні рушив у акваторію Середземного моря. Де приєднався до ударної групи ВМФ США на чолі з авіаносцем «Гаррі Трумен». А то така махіна, що із Середземного моря здатна послати Хуйлу ракетне вітання у бліжнєє Подмосковье.

Атлантику, окрім Шостого флоту США, патрулюють бойові кораблі Другого та Четвертого флотів, капітани яких вже просто ізнивають в очікуванні російських морських гопніків. Та жваво перемовляться із британськими колегами спільним для обох країн військово-морським сленгом: «Keep astern» - «Aye, aye, sir!».

Зачувши убійственний жаргон англійських моряків кораблі Північного та Балтійського флотів не стали іскушать судьбу і зараз нерішуче дрейфують у нейтральних водах Балтики. Але не самі – за ними уважно стежать флоти практично всіх держав Балтійського моря. А усі балтійські держави, по чистій случайності, великі друзі Росії – від Швеції й до Польщі. Навіть військовий флот Данії і той не втерпів та вийшов у відкрите море під прадавнім бойовим кличем вікінгів «Ми тоже хочем пиздити Хуйла»....