Поки ЗСУ героїчно боронять Україну, цивільні доїдають Різдвяні салати, та хейтять симпатичну але нерозумну дівчинку-прикордонника, одна група підприємців при владі намагається «по-тихому» вкрутити в українське законодавство схему часів януковича.
Тепер по суті: є такий важливий для країни закон «Про захист прав споживачів». Чому він важливий? Бо стосується кожного, не тільки споживачів, а й виробників, продавців, контролюючих органів, громадських організацій, тощо. Закон давно вже не відповідав духу часу й наслідував старі радянські традиції – споживачів не захищав, тільки був на сторожі інтересів чиновників, що непогано вміли його використовувати у власних цілях. Та й Європа висувала до нас вимогу щодо приведення законодавства щодо захисту прав споживачів до вимог директив ЄС.
Кабмін в 2021 році, в рамках Угоди про Асоціацію ЄС, вніс на розгляд парламенту законопроект 6134, його Верховна Рада проголосувала в першому читанні в жовтні 2022 року, далі на початку грудня цей закон був детально пропрацьований з усіма учасниками (Мінекономіки та бізнес-асоціаціями, громадськими спілками) та фіналізований у вигляді, що повністю балансував інтереси сторін.
Але в останній тиждень перед засіданням Комітету щодо цього законопроекту, Громадською спілкою «Спілка громадських об’єднань споживачів» (!!! створена 30.11.2022 р. !!!) було надано низку пропозицій, що за поданням та активною підтримки ряду депутатів ці правки були повністю враховані у редакції, що наразі запропоновано Комітетом до другого читання.
Що за дивні правки?
Наведу тільки деякі:
(1) закріплення на рівні Закону конкретної громадської спілки - Громадської спілки «Спілка громадських об’єднань споживачів», яка наділяється монопольним правом проведення обов’язкового навчання та підвищення кваліфікації осіб (вартість такого навчання наразі невідома), відповідальних за захист прав споживачів, розроблення методики та надання висновків щодо розміру відшкодування шкоди у споживчих спорах, ведення рейтингів якості, надійності та фінансової стійкості суб’єктів господарювання, що не відповідає Конституції України та практиці ЄС;
(2) кожен суб’єкт господарювання має призначити осіб, відповідальних за захист прав споживачів в окремих будівлях, спорудах, офісних та торгівельних приміщеннях та забезпечити їх навчання, підвищення кваліфікації кожні два роки, з обов’язковим отриманням посвідчення про проходження такого навчання, підвищення кваліфікації;
(3) утворення в системі захисту прав споживачів Комісії з питань позасудового розв’язання спорів, порядок формування якої (три представники від Держпродспоживслужби та шість від Спілки) із закріпленням положень, що усі рішення у споживчих спорах, досудовий розгляд яких Комісією стає обов’язковим, прийматимуться по-суті Спілкою, що не відповідає міжнародним стандартам у сфері захисту прав споживачів та є дискримінаційним до бізнесу;
(4) розширення дії Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином, що:
- Закон має поширюватися не лише на відносини між суб’єктами господарювання та фізичними особами, як це встановлено правом ЄС, а й на будь-які договори купівлі-продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, що укладаються між суб’єктами господарювання;
- встановлення додатково до існуючих механізмів (гарантійний ремонт, заміна товару, зниження ціни, розірвання договору) вимоги щодо обов’язкового відшкодування майнової та моральної шкоди споживачу за недоліки товарів, розмір якої визначатиме Комісія на підставі висновку Спілки (за чинним законодавством відшкодуванню підлягає лише така шкода як каліцтво, інше ушкодження здоров’я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект).
Відповідно, з проекту Закону було виключено положення Мінекономіки щодо подання до парламенту законопроекту стосовно позасудового розв’язання спорів протягом 6 місяців, а відкриті звернення чотирьох бізнес-асоціацій (УРБ, АСС, ЕБА, РАУ) проти цих правок були проігноровані.
Важливо також зазначити, що 20 грудня 2022 р. була кулуарно змінена дата набрання чинності законом на більш ранню – 1 березня 2023 року (було 1 липня 2023 року), що в разі успішного просування «вкинутої» концепції надає менше часу на його подальше редагування іншим законопроектом.
Напевно ініціатори імплементації пропозицій Громадської спілки в Закон дуже поспішають та явно не зацікавлені у напрацюванні механізмів позасудового розв’язання спорів відкрито.
Цікаво, чим закінчиться ця цинічна історія під час війни та чи більше лайків та перепостів набере ця історія у порівнянні з красивими фотками дівчини з Парижу?