Герб, бруківка, стадіони замість дронів, далекобійних ракет і тотальної цифровізації.
Слід визнати - тренд змінився.
Українці масово виявляють неадекватні витрати, які здійснюються прямо під час війни.
Хітпарад прямо.
Бруківка за 8 мільйонів доларів у Києві.
Перебудова ірпінської дев'ятиповерхівки за 16 мільйонів доларів.
Зміна герба на щиті Батьківщини-Матері за 700 тисяч доларів.
Стадіон десь навіть не в обласному центрі за 70 мільйонів гривень.
І так далі.
Несчисленні вже публікації.
Отже, нарешті сталося і українці масово почали рахувати витрати власної держави.
З'явились десятки, якщо не сотні моніторів, які щодня виявляють і запускають в простори соцмереж нову і нову інформацію. І вона щоразу викликає масове обурення і породжує нових моніторів.
І це при тому, що українці геть не сліпі і не дурні та бачать, що чомусь не відбувається тотальне виробництво власної зброї, дронів, ракет, а в державних органах присутня вся та ж бюрократія найгірших радянських зразків. Чомусь наряду із голосуванням за нові назви вулиць Дією не відбувається тотальне впровадження цифрового документообігу, бійці вимушені писати паперові рапорти на кожну проблему замість того, аби використовувати смартфони, а комбриги продовжують відмовлятись від різного роду волонтерської допомоги, бо оформлювати це все на паперовий баланс військових частин занадто великий геморой. Бойові розпорядження ведуться в паперових журналах, найближчі родичі сотень загиблих бійців поневіряються у зборах папірців, за якими їх ганяють чиновники між собою, щоб відтягувати або і зовсім не виплачувати передбачені законом кошти.
Все це свідчить про єдине - українське суспільство може і на порозі змін, але тисячі чиновників по всій країні роблять усе, щоб суспільство цей поріг не переступило.
Вони пручаються цьому, бо не здатні жити чесно і знають це. Вони прагнуть максимальних доходів і війна не є підставою скасувати чи обмежити свої бажання.
Однак, українське суспільство все одне навчиться рахувати свої нещасні 50-100 мільярдів доларів витрат на рік.
Всі витрати будуть зрештою взяті під контроль, або держава перестане існувати.
Nick Feldman