БЛИСК ТА ЖЕБРАЦТВО ПРЕЗИДЕНТА ЗЕЛЕНСЬКОГО.
Метою цього допису у будь якому випадку не є жвава дискусія під назвою "Срач" - я просто хочу раз та назавжди розставити крапки над "І" у питані стиля Оззі - "Who thr fuck i mister Bieber, sorry, Zelenskiy"? та чого чекати Україні та українцям під його керівництвом.
Коли Зеленський побив горщики з Масляковим та заснував разом з колегами та друзями політико-гумористичне шоу, то це шоу, спочатку демонстративно незаангажоване та політично нейтральне, по визначенню готувалося for sale, бо без такого продажу сильним світу цього воно не мало жодних шансів на життя - державні телеканали його б не купили в силу фінансової обмеженості, комерційні ж канали знаходилися у приватній власності наших олігархів. І перший продаж свого шоу "Інтеру" та, по визнеченню фінансово-промисловій групі яка обслуговувала інтереси клану Кучми-Януковича, відбувся "при повному задоволенні сторін". Відбувся саме тому, що у цьому випадку переконання і самого Зеленського, і інших авторів та акціонерів "Кварталу" співпали з переконаннями власників - відверта антиукраїнськість, зневага до будь яких проявів національної свідомості, принципова російськомовність та орієнтація на малоросійський сегмент аудиторії. Основним висміюваним політичним персонажем після Першого Майдану став "Сінйор Голодомор" - президент України Ющенко. З тих пір політична ангажованість шоу зазнавала змін, після Другого Майдану умовно радикальних, але сутність його залишилася жорстко програмною - дискредитація через висміювання замовлених власниками ЗМІ їх опонентів. Дискредитація Ющенка, Тимошенко, абсолютна антиукраїнськість, прихована робота на покращення іміджу Януковича після Першого Майдану, після купівлі шоу Коломойським та Другого Майдану змінилася на нищення Януковича та його пулу, а потім політичних опонентів олігарха - Порошенка, Парубія та взагалі пост-Майданного політикуму у широкому сенсі цього слова. Станом на зараз налагоджена машина вже працює на максимально можливо повну зачистку політичного поля в Україні добиваючи і без того добите реноме Порошенка, Кличка, Тимошенко та інших. До чого я написав таке велике передслів'я? В першу чергу задля розуміння коренів, які виростили та досі живлять чинного Президента України, та розуміння комплексів, які, вочевидь, не дають Зеленському можливість перетворитися з актора - менеджера амплуа - "Чого забажаєте"? на національно орієнтованого державного діяча. Передслів'я затягнулося - перейдемо до аналізу сильних та слабих сторін нашого Президента.
Основними сильними сторонами Зеленського - політика є унікальна комунікабельність та вміння подобатися, без чого актору нема чого робити на великий сцені. Під вплив нахабно-веселого шарму Зеленського попадали та попадають безліч політиків та бізнесменів, від Януковича до Макрона та від Коломойського до Трюдо. І ця сторона, об'єктивно, зараз працює на благо України допомагаючи на переговорах з світовими важковаговиками здобувати задовільні для нашої країни домовленості та угоди.
Сильною стороною Зеленського - політика є вміння працювати з цільовою аудиторією не по пафосним та запліснявілим пост-радянським лекалам, а по законах шоу-бізу. Його політичні опоненти досі не можуть навіть наблизитися до рівня Зеленського та Ко у питанні роботи з електоратом. Зеленський чудово "утримує" інтерес до своєї персони тонко відчуваючи запити аудиторії та пропонуючи нові та нові шоу-вистави для задоволення цих запитів. Ціль - ніщо, підтримка електорату - все! Зеленський давно зрозумів базовий принцип роботи з електоратом задля досягнення його прихильності - головне не виконувати дані йому у різні часи обіцянки, а пропонувати все нові та нові, проте на "злобу дня".
ПАВЛЮЧЕНКО - БАНДЕРІВЕЦЬ З ПУЩІ.:
Сильною стороною Зеленського - політика є абсолютна ідеологічна гнучкість при повній відсутності ідеологічних таки переконань. Ця гнучкість, відповідно, не має жодного ідеологічного наповнення, проте живе за гаслом - "Вигода понад усе"! Є переважний суспільний запит на антиукраїнськість - Зеленський на гребні цієї хвилі, є запит на антиросійськість - знову Зеленський "попереду планети всієї" і жоден записний патріот з опозиції не зможе зрівнятися по рівню демонструємого (не плутати з патріотизмом по переконанню) патріотизму Президента України.
Сильною стороною Зеленського- політика є НЕ зацикленість на минулому та відсутність вірності колишнім партнерам. Зречення у вірності Кучмі, Януковичу, Коломойському відбувалося без жодних видимих труднощів та цілком природно, і такі зречення об'єктивно розчищали шлях Зеленському до верхівки влади. Зеленський. вочевидь, свято дотримується завіту Талейрана - "Вчасно зрадити - не зрадити, а передбачити"!
Останньою сильною стороною Зеленського - політика є уміння "вжитися у роль". Чинний Президент перепробував різні амплуа, від коміка, до кіношного президента у серіалі "Слуга народу", але останній досвід допоміг йому швидко освоїтися у ролі Президента країни після перших двох провальних років на цій посаді, коли багатьом поціновувачам акторської гри як професії хотілося кричати - "Не вірю"!, після заявлених тверджень Зеленського типу "Я не лох, я президент". Станом на зараз Зеленський абсолютно природно грає роль Президента і об'єктивно у деяких епізодах зіграного зривав заслужені оплески.
Тепер перейдемо до негативних сторін чинного Президента.
Зеленський - популіст, проте не "популіст задля досягнення цілі", як ті ж Мелони чи Мілей, але "популіст заради збереження влади", яка для Зеленського по великому рахунку є самоціллю. Усі його дії, прямо чи опосередковано, підпорядковані єдиній цілі - збереженню влади, а там "як крива вивезе". Якою буде Україна у майбутньому - справа десята, головне - хто буде при владі!
Зеленський прекрасний тактик, який вміє миттєво приймати достатньо вдалі тактичні рішення, проте абсолютно безпорадний у побудові стратегічних планів. Зеленський живе за принципом амеби: штрикнули голкою - підібрав ложноніжку, не штрикнули - перебуває у спокої. І ця його негативна риса дорого коштує Україні під час війни - ми досі не стали свідками жодного прийнятого завчасно вдалого стратегічного рішення - влада Президента лише реагує на події, а не формує ті.
Зеленський патологічно залежний від особистої популярності - родинна акторська травма. Рейтинг для нього - альфа та омега, заради підтримання його не приймаються роками необхідні для самого збереження життєздатності Держави рішення, як у питанні тієї ж мобілізації. Прийняття непопулярних рішеннь Зеленський або намагається перекласти на плечі підлеглих, або приймає такі особисто лише тоді, коли у нього не залишається жодної можливості відкласти такі рішення.
Зеленський не витравив з себе досі "комплекс маленької людини", яка колись працювала "на підтанцьовках" у сильних світу українського. Його бажання "не прогнутися", довести свою самодостатність як керівника Держави дуже часто суперечить здоровому глузду якщо за ціль у діалозі з візаві ставити досягнення цілі, а не бажання покрасуватися у ролі правителя.
Зеленського у плані довірливості до людей можна охарактеризувати як "недовірливого безмежно довіряючого". Зеленський безмежно вірить виключно своєму ближньому оточенню, саме тим "потужним менеджерам", які забезпечують функціонування його особистої влади, і у той же час відмовляє у будь який довірі профільним галузевим спеціалістам від чого страждають Державні інтереси України. Зеленський сформував своє оточення, перекрив до нього входи та виходи та зробив з нього "преторіанську гвардію" практично без можливості притоку до неї свіжої крові. Усі кадрові перестановки Зеленського - переставляння ліжок у владному борделі коли одні та ті ж персони кочують по різних посадах підтримуючи режим неконтрольованого хаосу у всій владній вертикалі з-за своєї очевидної професійної непридатності.
Зеленський кричуще непрофесійний на своїй посаді і оточив себе такими ж непрофесіоналами. Кадровий відбір на посади у системі державного управління здійснються на основі принципу особистої відданості, а не професійної придатності, що сприяє подальшій дегенерації всієї владної вертикалі - будь який наступник відставленого професійного, але маючого власні амбіції посадовця є гіршим за попередника, проте вірним особисто Президенту.
Зеленський патологічно впертий і його впертість часто-густо абсолютно ірраціональна - це впертість не задлядля відстоювання позиції, а впертість заради бажання показали свою незламність та здатність не прогнутися під тиском сильних світу цього навіть тоді, коли цей тиск об'єктивно необхідний та спрямований на благо Держави.
Зеленський по своїй природі - авторитарист, який має на меті абсолютну концентрацію владу у власних руках. І його природа однозначно шкідлива для природи України, бо абсолютна влада у руках посередності та популіста може перетворити Державу у зменшену, непорівняно більш непрофесійну та ще більш потворну копію нашого східного ворога - путінської рф.
Зеленський - автор та практик нової "Дипломатії нахаб" з мінімальною вдячністю за допомогу та максимальними вимогами - "ви всі мені винні". Якщо подібна дипломатія прекрасно працювала у критичному 22му році, більш-менш пристойно у 23му, то починаючи з кінця того 23го вона очевидно збанкрутувала - західні політики відкрито вказували Зеленському на його нахабність та невдячність і вимагали класичного його поводження на переговорах. Квінтесенцією краху "дипломатії нахаб" був епізод з показовою поркою нашого Президента у Білому домі, коли Трамп та Венс у ході чудово зрежисованого скандалу остаточно знищили всю нахабність Зеленського. І нашим союзникам з Франції та Великобританії коштувало великих зусиль відновити діалог між Трампом та Зеленським вже на основі класичної дипломатії можливостей, а не бажань.
Резюме.
Не знаю, як для кого, а для мене є очевидним факт професійної непридатності чинного Президента виконувати свої обов'язки, проте я прекрасно розумію, що зміна влади у воюючий країні апріорі неможлива. І пройти страшний шлях між Сциллой авторитарної, недалекоглядної, корумпованої влади Зеленського та Харібдою путінської недоімперії Україні доведеться ціною життів наших воїнів та цивільних, які можна було б зберегти якби наш Президент зміг би якщо не побороти свої вади, то хоча би боротися з ними делегуючи свої повноваження молодим профі, які довели свою професійність та ефективність під час нашої Великої Визвольної Війни.
Наступний персонаж під розгляд - Петро Порошенко. Як і у першому дописі я буду максимально об'єктивним та не збираюся огульно ображати п'ятого Президента як і не ображав чинного. Якщо встигну завтра - зроблю завтра. Ні - вже на вихідні. Вранці дам новини. Гарного вечора.