#Черкаси #історія #Америкасьогодні #суспільство #VIVAVIVAУКРАЇНА #Міжнароднеправопринципитазастосування #рашаПочитайте ! До сліз;(
Велика Дяка американцям та організаторам за підтримку наших дітей ,батьки яких загинули на фронті Україно-рашенської Війни !
https://www.holosameryky.com/a/7288763.html
У США у вересні відпочили 28 дітей з України, батьки яких загинули або зникли безвісти на фронті. Їх на три тижні прийняли у своїх домівках родини американців, переважно українських емігрантів, які мешкають у штаті Пенсильванія. Діти змогли помандрувати Америкою, поспілкуватися з однолітками зі США та відволіктися від втрат, які переживають. 28 вересня приймаючі родини провели їх додому в Україну, проте не планують припиняти спілкування.
До Черкас 10-річна Василина Сергєєва везе багато приємних спогадів зі США. В Америці вона провела три тижні. До США вперше в житті летіла на літаку. "Дивлюся в вікно, а там крило отак от хитається, я так думаю, хоч би не впали", - усміхається Василина.
У телефонні дівчинки - багато фотографій із подорожі: "Ми були на скелелазінні, на океані, мене намазали кремом, щоб я не згоріла... Ми поїхали на океан, там були такі великі хвилі, ми там сальто з подружками робили. Мені дуже сподобалося на океані".
Василину до США запросили, щоб відволіктися від дуже складного періоду в житті. Два старші брати дівчинки зараз на фронті, а її тато помер у жовтні 2022 року внаслідок поранень, отриманих на передовій.
Разом із фото з відпочинку в Америці дівчинка часто переглядає фотографії тата і ділиться спогадами про нього: "Такі спогади дуже хороші з ним, дуже класні спогади. Якось ми з ним купили піцу, і він не знав, як її приготувати, я теж не знала, тому що ми з ним або робили домашню, або замовляли завжди. І він узяв її в мікрохвильовку - і ця піца знизу згоріла".
"Разом із Василиною до США прилетіла її однолітка, Марта Тимошенко з Тернополя. Тато Марти Максим - військовий, він зник безвісти у грудні минулого року біля Бахмута.
Марта пам'ятає момент, як на початку повномасштабної війни проводжала тата на фронт: "Тато, кажу, а що будеш робити? А він каже: піду добровольцем. Я тоді заплакала, бо знала, що йому телефон не завжди будуть давати, бо він уже був в армії, там було дуже жорстко. Раз він із пораненням приїхав, під Донецьком в нього було поранення осколком, а вдруге він там захворів чимось, замерз... А потім вже десь через місяць він зник".
Василину та Марту на три тижні в американському місті Ефрата в Пенсильванії прихистила сім'я Аліни Вечер, батьки якої - емігранти з України. Аліна має четверо власних дітей і не змогла не відгукнутися на прохання прийняти в гості дітей з України.
"Коли почалася війна, я завжди запитувала себе, що я можу зробити, чим я можу допомогти? І коли з'явилася така можливість, це дійсно відгукнулося в моєму серці: це наш шанс щось зробити. І я сподіваюся, що, взявши цих дівчаток, ми змогли зробити лише маленький внесок у відновлення України", - згадує вона.
Проте перед приїздом дівчат в Аліни було чимало хвилювань.
"Я думала: а що, якщо до нас потраплять сором'язливі дівчата, які не казатимуть, чого вони хочуть, і я буду весь час лише здогадуватися? Але вони не такі. Наші дівчата зовсім не сором'язливі, вони вміють розповісти, що їм потрібно. Ми також трохи хвилювалися, як ми впораємося? У нас четверо дітей, як ми будемо їх кудись возити? Але ми з чоловіком взяли дві автівки і змогли всіх перевозити", - пригадує Аліна.