Замгендиректора НСК "Олимпийский": "Дебаты Порошенко и Зеленского назначены на вечер 19 апреля"

– Куме, а я голосував за Зе.
– Бо ідіот.
– Ти хочеш сказати, що 30% – ідіоти?
– Ні в якому разі. Є серед них багато розумних людей. Вони вважають, що України як держави не існує, що нам місце в Сибіру, що треба "рєшіть раз і навсєґда украінскій вопрос".
А ти, куме, – ідіот.

Roman Burko
Вчора о 11:29 ·
Відчуття дежавю постійно переслідує мене всі ці дні. Його ні з чим не сплутати, те саме я відчував напередодні остаточного захоплення Криму, а потім перед війною на Донбасі. Тоді ми теж були в меншості, а приблизно 60-70% у фанатичному екстазі звідусіль кричали "Хуже не будет!". Цю більшість неможливо було переконати аргументами і прикладами, вони сами йшли на заклання, ніби зазомбовані миші стрибали під флейту закулісного актора. Це сталося 5 років тому. За ці роки половина з них пожалкувала і прокляла свої недалекоглядні імпульсивні рішення, а інша половина озлобилася до нестями на нас, бо ми не змогли їх вчасно переконати і утримати від хибних кроків. Вони чекали, що як по легкому помаху чарівної палички почнуть одразу жити краще і легше. Але обіцяного дива не сталося і вони самі покликали пекло у свої домівки. Я це пережив двічі, і двічі був у меншості, яку не слухали, від якої відмахувалися і казали: "Хуже не будет!".
І зараз у мене ті самі відчуття, які вже двічі переслідували мене. Вже не в Криму і не на Донбасі так само більшість радісно йде на заклання і тягне за собою усіх інших. І далі вже тилів немає - уся територія України стала "полем експериментів" з російськими ляльководами за кулісами. І замість зелених чоловічків із закритими обличчями нам підсунули зеленого актора "з новим обличчям". Мені боляче це спостерігати вже втретє, бо п'єса грається за однаковим сценарієм, тільки кожного разу злегка змінюються декорації і вона стає все модернішою.
5 років пекла на окупованих територіях вже пройшло і нас женуть усіх в нову стайню із новими 5 роками пекла, але вже на всій території країни. Чи витримає країна - важко сказати, все знову залежить від тієї пасіонарної меншості, яка своїми життями рятувала цю країну. Але нажаль людей, які не піддаються все більш хитрішим та більш замаскованим пастка для вловлення їх розуму стає все менше. Герої гинуть, хтось ламається і піддається тиску загальної маси. Все складніше стає вихоплювати людей з цієї капсули навіювань і солодких грьоз, що невдовзі перетворюються у біль, страждання та пекло.
Це моє дежавю, мої відчуття і мій досвід. Можете його сприймати як застереження, або не сприймати зовсім. Це ваше право і ваш вибір від якого, нажаль, залежить і моє життя та життя усіх тих, хто не впав у солодкі грьози очікувань і обіцянок.

Владимир Зеленский: «На НСК «Олимпийский» против меня готовилась провокация»