— Немного переживаю. Многих людей видел только по телевизору. Приятно, что меня вызвали в сборную Украины, буду доказывать. Клуб — это клуб, а сборная — это сборная. В сборной нужно выходить, доказывать на тренировках, что ты заслуживаешь места в составе, — сказал Миколенко в комментарии телеканалу «Футбол 1».

Аудитория проекта - люди, интересующиеся футболом и околофутбольными темами

Пора давно понять, Украина – нефутбольная страна, здесь нет никаких традиций. Зритель не повалит на стадион только из-за мифической любви к игре или какому-то конкретному клубу. Они никому ничего не должны: ни клубам, ни всем футболу. Более того – все как раз наоборот. Большинство ведет себя как обычный потребитель, выбирая то, что удобнее, дешевле, быстрее или зрелищнее. Не обязательно все вместе. Но когда ни один из факторов футбол не способен обеспечить – получаются пустые стадионы.

виявляється мене читають -перевізникі скорше за все будуть інші

На шуріку про черкаські маршрутки? )

Лупайте сю скалу
Нехай ні жар,ні холод
Не спинить вас
Іван Франко "Каменярі"

manowar-723) - Опытный писатель

manowar-723 Олдскул-завжди олдскул !(с)
manowar-723) - Опытный писатель 14.11.2018 09:03
Дуже дякую вам за комментар!
Повністю з Вами погоджуюсь !
Але,на превеликий жаль-практика "моєї боротьби "показала що один з постулатів Стародавнього Риму "Розділяй та володарюй " виявився дуже дієвим :(
Далеко не всі (але чимала кількість кондукторів ) мало того ,що самі ображали останніми словами ,намагалися не пускати у маршрутку,дехто взагалі намагався порвати на той час старе посвідчення інваліда дитинства (книжечку),вони ще й влаштовували траалю-намагаючись,щоб інші пасажири давили на мене не тільки морально,а й фізично
А людей,які ображені на життя ,йголовними винуватцями вони вважали інвалідів у своїх бідах -було досить чимало
Коли я намагався пояснити,що така норма (ніким ,звісно,не закріплена !!-хто ж сумнівався -просто висів десятиліттями перелік пільговиків без вихідних данних ,печаток ,підписів на простенькому аркуші А4) не просто анти-конституційна,яка порушує безліч законів ,прав та свобод громадян та просто Аморальна -тиск образ ще більше посилювався ,чутний був регіт частини пасажирів ,знімали на телефони та тикали пальцем -"Оце такий дурачок"(с)
Отак я їздив на роботу -на заняття з дітьми -"як на війну " :(

Навіть багато друзів вважали,що кондукторів у всьому праві ,А я простий скандаліст -і це ще був один для мене страшний удар -було гіркотдо сліз ,А часом вонитй наворочувалися ,що їх не міг зупинити
Коли віддаєш останнє іншим-залишки здоров'я,нервів ,намагаючись "посіяти віру у добре та вічне",громадськість міста +певна частка " топтала серце та душу грязним та важким взуттям"
Я любив завжди рідні Черкаси (народився я м Коростишів Жит обл ,куди мама поїхала рожати -хоча й сама була гінекологом й допомогла народитися дуже багато черкащанам та черкащанкам Корик-теж для мене рідний,як і Полтавщина(Глобинський район- Батьківщина батька та діда -хоча там вже нікого не лишилося -але свого часу я дізнався,що видатний український історик сучасності (сам з Дніпра ,але вже тривалий час професор ,викладач Києво-Могилянки -Мицик Юрій Андрійович -мій тезка та й я закінчував істфак ЧДУ їм Б Хмельницького та певний час +6 років працював у школі-більше шаховий гурток,але й трохи історію та правознавство (переважно на замінах,але було що півроку вів уроки постійно -хоча мені фізично було дуже важко) має коріння по діду та бабі звідти,де народився мій дід та тато (офіційно -там теж були нюанси з архівами)
Різниця між моїм дідом Мициком Петром Денисовичем та дідом славетного історика-8 років -мій 1908,а його-1900 :)
Але прізвище у нього походить від бабусі -оскільки не встигли побратися,бо діда його вбили
А саме прізвище та рід дуже давній -має козацьке коріння -одне з найпоширеніших прізвищ там-може десь у давнину й ми всі родичі :)
Якось про це напишу ,ще досить цікава Львівщині(цікаво чи є зв'язок-я колись вважав,що прізвище дуже рідкісне)
Але я вже далеко відійшов від теми
Так от-Коростишів (хоча це місто не внесли у моє свідоцтво про народження теж для мене рідний,багато разів там був,багато там родичів -хоча Черкаси -все одно ніхто не може замінити
У цьому місті я прожив майже все життя -лише далекого 1993 у 15 років я поступив у тєхнпрь у Дніпропетровських Механіко-Металургійний технікум (Сєрова,Набережна 5а -гуртожиток наш був першим офісом Приватбанку в історії)-про це та інше якось іншим разом
Я досить швидко зважив на багато чинникіа-у тому числі -ну який прокат проволки з моїм здоров''ям ,А тому повернувся додому

Так от Черкаси я дуже любив,але й зненавидіа за певне ставлення частини черкащан за мою справедливу боротьбу за права людей
Я завжди не любив несправедливість й намагався якимось чином боротися та вести просвітницьку роботу
Наслухався у відповідь чимало ,але зараз той момент,коли ч просто не можу мовчати ,я розумію,що правда не всім сподобається ,але я зненавидіа би себе ,якби змовчав би
В-принципі я то й не мовчав й у різноманітних шахових,футбольних та інших мандрах часто спілкувався зі знайомими та геть незнайомими людьми і всі вони були у шоці,від бєспредєлу,який тривалий час відбувався у Черкасах та й наразі далеко не поставлена крапка у цьому болючому питанні

З повагою,Мицик Юрій Миколайович